Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Перша книга Маккавейська

Глава 6

1 Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,

2 і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.

3 І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.

4 Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.

5 Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,

6 що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,

7 і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.

8 Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.

9 І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.

10 І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.

11 І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.

12 Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.

13 Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.

14 І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;

15 і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.

16 І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.

17 Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.

18 Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;

19 тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.

20 Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.

21 Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;

22 і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?

23 Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;

24 а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,

25 і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.

26 І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.

27 Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.

28 Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;

29 прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,

30 так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.

31 І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.

32 Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.

33 Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.

34 Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,

35 і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.

36 Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.

37 Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.

38 Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.

39 Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.

40 Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.

41 І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.

42 І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.

43 Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —

44 і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;

45 і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;

46 і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.

47 Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.

48 Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.

49 І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.

50 Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.

51 Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.

52 Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;

53 продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;

54 і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.

55 Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,

56 повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.

57 Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.

58 Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,

59 і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.

60 І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;

61 і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.

62 І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.

63 Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.