Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Перша книга Маккавейська

Глава 3

1 І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.

2 І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.

3 Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;

4 він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;

5 він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.

6 І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.

7 Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;

8 пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,

9 і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.

10 Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.

11 Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.

12 І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.

13 І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,

14 і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.

15 І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.

16 Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,

17 які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.

18 Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;

19 бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.

20 Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;

21 а ми боремося за душі наші і закони наші.

22 Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.

23 Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.

24 І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.

25 І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.

26 Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.

27 Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;

28 і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.

29 Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.

30 І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.

31 Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.

32 А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,

33 також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;

34 і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,

35 щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,

36 і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.

37 Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.

38 Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,

39 і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.

40 Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.

41 Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.

42 Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.

43 І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.

44 І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.

45 Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.

46 Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.

47 І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,

48 розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,

49 і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,

50 і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?

51 Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.

52 І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.

53 Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?

54 І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.

55 Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.

56 І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.

57 Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.

58 І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.

59 Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.

60 А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!