Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Перша книга Маккавейська
Глава 3
1 І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2 І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3 Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4 він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5 він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6 І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7 Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8 пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9 і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10 Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11 Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12 І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13 І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14 і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15 І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16 Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17 які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18 Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19 бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20 Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21 а ми боремося за душі наші і закони наші.
22 Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23 Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24 І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25 І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26 Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27 Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28 і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29 Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30 І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31 Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32 А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33 також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34 і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35 щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36 і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37 Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38 Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39 і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40 Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41 Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42 Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43 І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44 І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45 Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46 Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47 І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48 розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49 і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50 і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51 Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52 І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53 Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54 І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55 Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56 І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57 Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58 І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59 Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60 А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!