Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Перша книга Маккавейська

Глава 14

1 У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона.

2 Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого.

3 Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.

4 І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.

5 І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським,

6 і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною.

7 Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому.

8 Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій.

9 Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг.

10 Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі.

11 Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.

12 І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх.

13 І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.

14 Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія,

15 прикрасив святилище і примножив священне начиння.

16 Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися.

17 Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній,

18 то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.

19 Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням.

20 Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися.

21 Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх

22 і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.

23 Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона».

24 Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз.

25 Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його?

26 Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу.

27 І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, —

28 у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:

29 оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій.

30 Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.

31 Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє,

32 тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню.

33 Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв.

34 Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх.

35 І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій.

36 У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.

37 Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима.

38 Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство,

39 і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.

40 Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона,

41 що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,

42 щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями,

43 щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси.

44 І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку.

45 А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен».

46 І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими.

47 Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма.

48 І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці,

49 а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.