Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Перша книга Маккавейська

Глава 13

1 Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.

2 І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.

3 І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.

4 Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.

5 І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.

6 Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.

7 І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;

8 і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.

9 Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.

10 Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.

11 Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.

12 Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.

13 Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.

14 Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:

15 за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.

16 Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.

17 Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,

18 який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.

19 Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.

20 Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.

21 Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.

22 І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.

23 Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.

24 І повернувся Трифон і пішов у землю свою.

25 Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.

26 І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.

27 І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,

28 і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;

29 зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.

30 Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.

31 Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,

32 і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.

33 А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.

34 Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.

35 І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:

36 «Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.

37 Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.

38 І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.

39 Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.

40 І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».

41 У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;

42 і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».

43 У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.

44 А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.

45 І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,

46 і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.

47 І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.

48 І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.

49 Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.

50 Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,

51 і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.

52 І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.

53 І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.