Одного разу авва Силуан, перебуваючи у своїй келії разом із братами, впав у екстаз і припав ниць. Після тривалого часу він підвівся й почав плакати. Брати намагалися втішити його, кажучи: «Що з тобою, отче?» Але він мовчав і плакав. Вони благали його відповісти, і він сказав: «Я був вознесений на суд і бачив, як багато хто з нашого чернечого чину йшов на муки, а багато мирян – у Царство Небесне». І плакав старець, не бажаючи виходити зі своєї келії, хоча його й просили. Коли ж він усе-таки виходив, то покривав своє обличчя куколем, кажучи: «Навіщо мені дивитися на цей тимчасовий світ, у якому немає нічого корисного для мене?»
Коли авва Силуан жив на горі Синай (раніше він мешкав у Єгипетському Скиті), його учень Захарія, йдучи одного разу на роботу, сказав старцеві: «Пусти воду в сад, щоб напоїти його». Старець вийшов зі своєї келії, покривши обличчя куколем так, щоб бачити лише свої стопи. У цей час до нього прийшов один брат, і, побачивши його здалеку, почав спостерігати, що той робить. Потім, підійшовши ближче, запитав: «Отче! Навіщо ти, займаючись напуванням саду, покрив своє обличчя куколем?» Старець відповів йому: «Щоб не бачити дерев і щоб це не відволікло мого розуму від його праці».
Одного разу учень авви Силуана, Захарія, увійшов до його келії й застав старця в стані екстазу, з руками, простягнутими до неба. Захарія зачинив двері й вийшов. Потім він приходив о шостій і дев’ятій годинах і знаходив старця в тому ж положенні. О десятій годині Захарія знову зайшов і застав його в мовчанні. «Отче! Що з тобою?» – запитав Захарія. Старець відповів: «Сьогодні мені не пощастило». Тоді Захарія припав до його ніг і, обнявши їх, сказав: «Я не покину тебе, поки ти не розкажеш мені, що бачив». Старець відповів йому: «Я був узятий на небо й бачив славу Божу; там я стояв дотепер, а тепер відпущений».
Один зі старців розповідав: «Одного разу я розмовляв з аввою Силуаном і раптом побачив, що його обличчя й тіло осяялися світлом, як у ангела. Я припав ниць від цього видіння».
Одного разу запитали авву Силуана: «У чому полягає твоє подвиг, за який ти отримав таку благодать?» Він відповів: «Я ніколи не допускав у своє серце думки, яка б прогнівила Бога».
Він сказав: «Коли стоїш на молитві, нехай твій розум зосередиться на силі слів, і думай, що ти стоїш перед Богом, Який випробовує серця й утроби. Коли прокинешся від сну, насамперед прослав Бога своїми устами, а потім розпочни своє правило легко й тихо, згадуючи свої гріхи й зітхаючи за них, а також май на думці вічні муки, що тебе чекають».
Він також сказав: «Полюби смирення Христове й намагайся зберігати увагу свого розуму під час молитви. Де б ти не був, не виявляй себе дотепним чи вчительним, але будь смиренномудрим, і Бог дарує тобі умиління».
Говорили про авву Памво: «Як Мойсей отримав образ слави Адамової, коли його обличчя засяяло (Вих. 34:29), так і в авви Памво обличчя сяяло, як блискавка. Такими ж були авва Силуан і авва Сисой».
Авва Силуан