Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Авва Євагрій | Євлогій, учень блаженного патріарха Іоанна Милостивого⇨ |
Епіфаній, архієпископ Кіпрський
Святий Епіфаній, архієпископ Кіпрський, був родом із Фінікії, за походженням і вірою – іудей. У дитинстві втратив батьків, спершу батька, потім матір, прийняв християнство разом із сестрою своєю Каллітропією і вступив у монастир, коли йому було шістнадцять років від народження. Каллітропія також уневістилася Христу в лику черниць.
Братство монастиря, в якому святий Епіфаній прийняв чернецтво, складалося з десяти ченців. Настоятелем над ними був преподобний Лукіан, чоловік духоносний; також між братіями були мужі, сповнені благодаті Божої. У товаристві такого братства, під таким керівництвом, обрана посудина, Епіфаній, скоро досягла духовного процвітання, яке згодом розвинулося в ньому в незвичайному достатку. Братія займалися переписуванням священних книг: цим рукоділлям вони утримували себе й обитель.
Рукоділля це мало і свою духовну мету, що видно з писань і багатьох висловів святого Епіфанія.
Він говорив: «Незнання Писання – велика стремнина і глибока прірва».
Він говорив: «Незнання Божественних законів – велика зрада свого спасіння».
Він говорив: «Читання Писання – великий захист від гріха».
Він говорив: «Купівля християнських книг для тих, хто має засіб до такого надбання, – необхідне; один погляд на ці книги зупиняє в нас прагнення до гріха й пробуджує в нас прагнення до доброчесності».
Сповіщав блаженної пам’яті Епіфанія, єпископа Кіпрського, ігумен монастиря його в Палестині: «Ми не полишаємо твого правила і ретельно відправляємо богослужіння о третій, шостій, дев’ятій годині й ввечері». Він у відповідь наказав сказати йому: «З цього випливає, що в інші години ви перебуваєте без молитви; але істинному ченцю личить невпинно молитися і співати в серці своєму».
Св. Епіфаній, перш ніж стати єпископом, заснував монастир у Палестині й був його настоятелем. Попри те, що монастир перебував у глибокій пустелі, багато відвідувачів звідусіль стікалося до нього. Їх приваблював рясний дар чудотворення та інші духовні дари, якими Богу завгодно було прикрасити Свого угодника. Це змусило Епіфанія нерідко віддалятися з монастиря на тривалий час. Під час однієї з таких подорожей його занесло бурею в Саламон або Констанцію, місто острова Кіпру. Там у цей час собор єпископів займався обранням єпископа для міста, і, за одкровенням з Неба, хіротонізував Епіфанія на архієпископа Констанції й всього Кіпрського острова.
Послав одного разу Епіфаній, архієпископ Кіпрський, до авви Іларіона, благаючи його прийти до себе. «Прийди для побачення зі мною, перш ніж ми покинемо тіло», – говорив у запрошенні своєму святитель. Авва Іларіон прийшов, і старці зраділи взаємно один про одного. Коли вони сиділи за трапезою, подали птицю. Єпископ, узявши частину її, подав авві Іларіону. Та старець сказав йому: «Вибач мені, Отче: відтоді, як я прийняв чернечий образ, я не вкладав у вуста мої заколотого». Єпископ відповів: «І я, відтоді, як прийняв чернечий образ, не попустив, щоб хто-небудь заснув, маючи гнів на мене». Авва Іларіон сказав на це: «Вибач мені, Отче! твоє життя вище мого».
Коли вже досяг Епіфаній глибокої старості, – його покликали до Константинополя для участі в соборі єпископів у справі святого Іоанна Златоустого. Бачачи, що собор діє за захопленням пристрастю, він особисто випросив у імператора Аркадія дозвіл повернутися на Кіпр. Під час цього побачення імператор запитав Епіфанія: скільки йому років від народження? Епіфаній відповідав: «Сто п’ятнадцять років і три місяці. Рукопокладений був я в єпископа, коли мені було шістдесят років; у сані єпископа перебуваю п’ятдесят п’ять років і три місяці». Того ж дня, каже автор житія Епіфанієвого, ми сіли в корабель, що плив у Кіпр. Епіфаній помістився в нижній частині корабля, і ми з ним. У Епіфанія був звичай постійно тримати в руках Євангеліє. Тричі зітхнув і заридав він, розкривши Євангеліє; закривши його, знову пролив сльози. Потім встав і помолився; після звершення молитви він знову сів там само, у нижній частині корабля, і зі сльозами почав говорити нам: «Якщо ви, чада мої, любите мене, то збережіть заповіді мої, і любов Божа перебуватиме у вас. Ви знаєте, через скільки прикрощів я пройшов у цьому житті, – і не вважав я ці прикрощі прикрощами, але перебував завжди веселим, покладаючись на Бога; Бог не залишав мене, але завжди зберігав від усіх підступів лукавого. «Тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага» (Рим. 8:28). Одного разу, улюблені чада мої, коли перебував я в пустельному місці й молився Христу, щоб Він звільнив мене від усіх наклепів супротивника, – безліч демонів напали на мене. Вони почали мучити мене і, схопивши за ноги, волочили по землі. Деякі з них нанесли мені рани.
Так чинили вони зі мною протягом десяти днів. Після цього я вже не бачив демона в його власній особі в усі дні життя мого, але виливав він на мене злість свою через людей: такого роду халепи спіткали мене й у Фінікії від несамовитих симоніанок, у Єгипті від нечестивих гностиків, на Кіпрі від нечестивих валентиніанців і від інших єретиків. Уважно вислухайте, о чада мої, слова Епіфанія грішника. Не жадайте грошей, і пошлються вам гроші в достатку. Не майте ненависті ні до кого з людей, і Бог полюбить вас. Не злословте братів, і диявол не буде панувати над вами розпалюванням пристрастей ваших. Відвертайтеся від усіх єресей, як від звірів, сповнених смертоносної отрути; про це я розповів вам у книгах, званих Панарія. Відвертайтеся і бережіться від похотей світу, що вражають і розум, і тіло. Знайте, що за допомогою цих похотей приступає до вас сатана. Іноді в плоті й не порушується спокій, але дух тих, хто не тверезий, піддається оскверненню мріями. Коли ж розум наш не спить і постійно перебуває в пам’яті про Бога, тоді легко перемагаємо ворога». Такою була передсмертна настанова святого Епіфанія учням його: він помер на кораблі, не досягнувши Кіпру.
| ⇦Авва Євагрій | Євлогій, учень блаженного патріарха Іоанна Милостивого⇨ |