7 липня 2030
неділя · 24 червня ст. ст.
Собор Галицьких святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Одеських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор святих, що в землі Британській та Ірландській просіяли (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО IОАННА. Коробейниківської-Казанської ікони Божої Матері (перехідне святкування в неділю 18 червня або в 1-шу неділю після 18 червня).. Мчч. семи братів: Орентія, Фарнакія, Єроса, Фірмоса, Фірмина, Киріака та Лонгина (IV). Прп. Антонія Димського (близько 1224). Правв. отроків Якова та Іоанна Менюзьких (1566–1569). Писарівської ікони Божої Матері (XVIII).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 2
Тропар, глас 2
Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный,/ тогда́ а́д умертви́л еси́ блиста́нием Божества́:/ егда́ же и уме́ршия от преиспо́дних воскреси́л еси́,/ вся́ си́лы небе́сныя взыва́ху:// Жизнода́вче, Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 2
Воскре́сл еси́ от гро́ба, Всеси́льне Спа́се,/ и а́д ви́дев чу́до, ужасе́ся,/ и ме́ртвии воста́ша;/ тва́рь же ви́дящи сра́дуется Тебе́,/ и Ада́м свесели́тся,// и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.
Предтечіглас 4
Тропар, глас 4
Проро́че и Предте́че прише́ствия Христо́ва,/ досто́йно восхвали́ти тя недоуме́ем мы, любо́вию чту́щии тя:/ непло́дство бо ро́ждшия и о́тчее безгла́сие разреши́ся/ сла́вным и честны́м твои́м рождество́м,// и воплоще́ние Сы́на Бо́жия ми́рови пропове́дуется.
Кондак, глас 3
Пре́жде непло́ды, днесь Христо́ва Предте́чу ражда́ет,/ и той есть исполне́ние вся́каго проро́чества:/ Его́же бо проро́цы пропове́даша,/ на Сего́ во Иорда́не ру́ку положи́в,// яви́ся Бо́жия Сло́ва проро́к, пропове́дник вку́пе и Предте́ча.
Величання
Велича́ем тя, Предте́че Спа́сов Иоа́нне, и чтим е́же от непло́дове пресла́вное рождество́ твое́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 6:22-33)
"Якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле; якщо ж око твоє буде погане, то все тіло твоє буде темне" (Мф.6:22-23). Оком називається тут розум, а тілом весь склад душі. Таким чином, коли розум простий, тоді в душі світло; коли ж розум лукавий, тоді в душі темно.
Що таке розум простий і розум лукавий? Розум простий - той, який приймає все, як написано в слові Божому, і безсумнівно переконаний, що все так і є, як написано: жодної хитромудрості, жодних вагань і роздумів немає в ньому. Розум лукавий - той, який приступає до слова Божого з лукавством, хитрим розпитуванням і підшукуваннями. Він не може прямо вірити, але підводить слово Боже під свої міркування. Він приступає до нього не як учень, а як суддя і критик, щоб попитати, що то воно говорить, і потім або поглумитися, або зверхньо сказати: "так, це не погано".
У такого розуму немає твердих положень, тому що слову Божому, очевидно, він не вірить, а свої міркування завжди нестійкі: нині так, завтра інакше. Тому в нього одні вагання, нерозуміння, запитання без відповідей; всі речі в нього не на своєму місці, і ходить він у темряві, навпомацки. Простий же розум усе ясно бачить: усяка річ у нього має свій визначений характер, словом Божим визначений, тому всякій речі в нього своє місце, і він точно знає, як себе щодо чого тримати, - ходить, значить, дорогами відкритими, видимими, з цілковитою впевненістю, що вони ведуть до справжньої мети.
Святий Іоанн свідчив про Христа Іісуса, що Він є воістину "Агнець Божий, що бере на себе гріх світу" (Ін. 1:29), — є обітований Визволитель, всіма очікуваний. Чули це ті, хто був при ньому, і повірили. Від них пройшло це свідчення в народ, і всі стали думати, що засвідчений Іоанном не проста людина. Спаситель вказав на це, коли в останні дні в храмі запропонував очільникам церковним запитання, "звідки хрещення Іоаннове, з неба чи від людини?" (Мк. 11:29-30). Ті ухилилися від відповіді, тому що вони не могли не бачити, що Іоанн не сам від себе прийшов, водою хрестячи. Але скажи вони це — негайно повинні були визнати і свідчення його, що перед ними Обіцяний, і внаслідок того підкоритися Його вченню. А цього вони не хотіли не з якихось ґрунтовних причин, а лише через упередження. Але їхня впертість анітрохи не применшує сили свідчення св. Іоанна. Воно й досі настільки ж доказове, як було, коли вийшло з вуст його. І ми Іоанна чуємо, який вказує нам істинного Спасителя, і тим оживляємо віру свою, як віру, що має за собою відчутні докази.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter







