25 червня 2030
вівторок · 12 червня ст. ст.
Прп. Онуфрія Великого (IV). Прп. Петра Афонського (734). Прпп. Іоанна, Андрія, Іраклемона та Феофіла (IV). Прп. Арсенія Коневського (1447). Прп. Онуфрія Мальського, Псковського (1492). Прпп. Онуфрія та Авксентія Вологодських (ХV–XVI). Прп. Стефана Озерського, Комельського (1542). Прпп. Вассіана та Іони Пертоминських, Соловецьких (1561). Знайдення мощей (1650) і друге прославлення (1909) блгв. вел. кн. Анни Кашинської.
День тезоіменитства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Онуфрію Великомуглас 1
Тропар, глас 1
Жела́нием духо́вным пусты́ни дости́гл еси́,/ Богому́дре Ону́фрие,/ и, я́ко безпло́тен, в ней многоле́тне подвиза́лся еси́ трудолю́бне,/ соревну́я проро́кам Илии́ и Крести́телю,/ и, от руку́ а́нгельску Та́ин Боже́ственных наслади́вся,/ ны́не во све́те Святы́я Тро́ицы ку́пно с ни́ми весели́шися,/ моли́ спасти́ся нам,// твою́ па́мять почита́ющим.
Кондак, глас 3
Сия́нием Ду́ха Пресвята́го,/ Богому́дре, просве́щся,/ оста́вил еси́ я́же в житии́ молвы́,/ пусты́ню же дости́гл еси́, преподо́бне о́тче,/ возвесели́л еси́ И́же над все́ми Бо́га и Зижди́теля,/ сего́ ра́ди прославля́ет тя Христо́с, блаже́нне,// вели́кий Дарода́тель.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:12)
У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів'я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю — будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
Ще 3 думки
"Бережіться лжепророків" (Мф. 7:15). Від початку християнства і досі ще не було часу, коли б не мало застосування це застереження. Господь не вказав, яких саме остерігатися неправдивих пророків, бо як їх визначити? Вони змінюються, як мода, і кожен час породжує своїх. Вони завжди виступають в одежі овечій, з виглядом доброзичливості у вчинках і з подобою істини в промовах.
У наш час одяг їхній зшитий із прогресу, цивілізації, просвітництва, свободи думок і справ, особистого переконання, що не приймає віри, тощо. Усе це оманливе прикриття. Тому-то, зустрічаючи виставку цього одягу, не поспішай відкривати вуха твого промовам одягнених у нього пророків.
Придивися, чи не криється вовк під цим овечим одягом. Знай, що Господь єдиний рушій до істинної досконалості, єдиний пом'якшувач сердець і вдач, єдиний просвітитель, єдиний той, хто дає свободу і сповнює серце відчуттями істини, що дають переконання, яке ніщо у світі не може сильно похитнути. Тому, як тільки помітиш у промовах нових пророків будь-яку тінь суперечності вченню Господньому — знай, що це вовки-хижаки, і відвернися від них.
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






