9 березня 2029
п’ятниця · 24 лютого ст. ст.
Перше (IV) та друге (452) знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна. Прп. Єразма Печерського, в Ближніх печерах (близько 1160).
Читання Святого Письма
На утрені
На 6-му часі
На вечірні
На літургії
Тропарі та кондаки
Предтечі і Хрестителю Господньому Iоаннуглас 4
Тропар, глас 4
От земли возсиявши, Предтечева глава/ лучи испущает нетления верным исцелений,/ свыше собирает множество Ангел,/ доле же созывает человеческий род// единогласную возсылати славу Христу Богу.
Кондак, глас 2
Пророче Божий и Предтече благодати,/ главу твою, яко шипок священнейший, от земли обретше,/ исцеления всегда приемлем,/ ибо паки, якоже прежде,// в мире проповедуеши покаяние.
Величання
Величаем тя,/ Крестителю Спасов Иоанне,/ и почитаем вси/ честныя твоея главы// обретение.
Преподобному Єразму Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Благоле́пие до́му Госпо́дня любя́,/ расточи́л еси́ неща́дно име́ние твое́ во украше́ние того́,/ преподо́бне Еразме,/ тем ны́не живя́ в до́му Госпо́дни на Небеси́,/ моли́ и нам освяти́тися в жили́ще Госпо́дне.
Кондак, глас 8
Украси́вый це́рковь Богома́тере/ расточе́нием име́ния ти на сие́ ико́нами, Ера́зме сла́вне,/ себе́ же о том нераска́янием;/ пода́ждь и нам расточе́нием грехо́в свои́х/ и покая́ния лепото́ю укра́сившимся/ це́рковию све́тлою Духови Свято́му яви́тися.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Нечестивий впаде від нечестя свого" (Притч. 11:5).
Нечестя – це неправильне ставлення до Бога або цілковите богозабуття, до якого належить і невіра в буття Бога та Його промисел про творіння. Інші душі, будучи притиснуті напором подібних нечестивих думок, бажаючи, однак, вдавати з себе справних особистостей, вирішують так: буду правдивим, чесним і гуманним, не переймаючись тим, чи є хтось вищий за мене, хто наглядає, зобов'язує та має затребувати звіту. І що ж? Не буває на них благословення Божого, якого не шукають, і справа їхня не має успіху. Совість щодня нагадує їм про справи або неправди, або нечесності, або негуманності. Тільки перед людьми встигають вони являти себе праведними на виправдання своє, де потрібно відгризаючись і криво тлумачачи факти. Хто ж сумлінний усередині, тому нічим себе виправдати. Неуважні до себе пропускають повз і цей внутрішній розлад: уважні ж справляються з цим якось. О, якби хто-небудь із них сумлінно поглянув на цей розлад і розібрав, звідки він і як його владнати! Він владнав би потім і сам себе, й інших потурбувався б направити на добрий лад.
Ще 3 думки
(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
(Мф. 11:2-15)
«Царствие небесное нýдится, и нýждницы восхищаютъ е»* (Мф. 11:12). "Нудиться" Царство, тобто з нуждою, з працею, зусиллями і тяжкими подвигами досягається; тому і досягає його тільки той, хто веде життя нелегке, подвижницьке. Цим на шляху до Царства заперечується всякого роду втішність. Втіхи всіх сортів віддаляють від Царства, а в нас нині тільки й турбот що про втіхи, зрідка душевні, а більше тілесні: їсти, пити, веселитися, гуляти і розкошувати в усьому.
Царству сказали: "прошу тебе, вибач мене", хоч і в ньому бенкет, і бенкет царський, якого й на думку нікому не спаде приготувати, та смаки в нас не ті. Що там солодким вважається, те нам гірко; що там приємно, те нам гидко, що там веселить, те нас обтяжує – розійшлися зовсім. І Царство з подвижниками, які здобувають його, відходить від нас. Ми і раді, навіть готові скоріше б прогнати їх, і розмови вже про те заводимо, але лукавий все якось не примудряється це залагодити.
*Переклад церковно-слов’янською залишений тут, тому що саме на ньому базується коментар святителя Феофана. Український переклад: "Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його".
(Лк. 7:17-30)
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він «Той, Котрий має прийти» (Лк. 7:19), чи іншого чекати треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв'язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено. Божественні справи свідчили про Божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір'я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір'я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб'язкові й нікчемні. Того хоче його серце — тому все і стерпно.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

