9 листопада 2028

четвер · 27 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Нестора Літописця, Печерського, у Ближніх печерах
Прп. Нестора Літописця, Печерського, у Ближніх печерах
Мч. Нестора Солунського
Мч. Нестора Солунського
Прп. Нестора, некнижного, Печерського, в Дальніх печерах
Прп. Нестора, некнижного, Печерського, в Дальніх печерах
Знайдення мощей блгв. кн. Андрія Смоленського у Переславлі-Залєському
Знайдення мощей блгв. кн. Андрія Смоленського у Переславлі-Залєському
Собор святих Київської духовної академії
Собор святих Київської духовної академії

Cедмиця 23-тя після П’ятидесятниці · Глас 5 · Посту немає

Мч. Нестора Солунського (близько 306). Мцц. Капітоліни та Єротиїди (304). Мч. Марка і тих, що з ним. Прп. Нестора Літописця, Печерського, у Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Нестора, некнижного, Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Знайдення мощей блгв. кн. Андрія Смоленського у Переславлі-Залєському (1539). Прмч. Сергія (Чернухіна) (1942). Собор святих Київської духовної академії.

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

Апостол1Сол. 2:9-14 (зач. 265)
ЄвангелієЛк. 11:14-23 (зач. 57) і за п'ятницю: Лк. 11:23-26 (зач. 58)

Преподобному

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Мученику під зачало

АпостолЕф. 6:10-17 (зач. 233)
ЄвангелієЛк. 21:12-19 (зач. 106)

Тропарі та кондаки

Преподобному Нестору Літописцюглас 4

Тропар, глас 4

Времена́ и ле́та достопа́мятных дея́ний,/ по́двиги и труды́ Богоно́сных оте́ц,/ Не́сторе прему́дре, напису́я,/ любо́вию возгоре́лся еси́ после́довати стопа́м первонача́льных,/ с ни́миже не преста́й моли́тися Христу́ Бо́гу,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Я́ко сый Богоно́снаго Феодо́сия учени́к/ и и́стинный жития́ того́ подража́тель,/ пе́рвый честны́х его́ моще́й самови́дец бы́ти сподо́бился еси́,/ я́же с про́чиими святоле́пно прене́с,/ насле́дил еси́ с те́миже Ца́рство Небе́сное,// е́же получи́ти и нам, чту́щим тя, Го́сподеви моли́ся.

Преподобному Нестору Печерському, некнижномуглас 3

Тропар, глас 3

Чист и прав сый се́рдцем,/ и свят, преподо́бне Не́сторе, душе́ю,/ прост же па́ки и не уме́я сам чести́ книг,/ сего́ ра́ди чту́щим я́ приле́жне внима́л еси́,/ и, о́ная в себе́ соблюда́я, спе́шно тща́лся еси́ исправля́ти,// я́же я́ко разу́мен испо́лнив, обре́л еси́ Ца́рствие Небе́сное.

Кондак, глас 5

Ди́вный во святы́х Свои́х Госпо́дь/ удиви́ся изря́дне в сем святе́м Не́сторе,/ я́же а́ще и безкни́жен сый и прост,/ но превзы́де прему́дых и посрами́ кни́жников,/ чту́щих и не творя́щих,/ насле́ди блага́ ве́чная// и мо́лит при́сно е́же спасти́ся нам.

Мученику Нестору Солунськомуглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Не́стор,/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́ Бо́га на́шего,/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости:/ того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 2

Страда́льчествовав до́бре, безсме́ртную сла́ву насле́довал еси́ ны́не,/ я́ко во́ин изря́дный Влады́ки был еси́, моли́твами Дими́трия му́ченика:// с ним у́бо, Не́сторе му́дре, моля́ не преста́й о всех нас.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

Ще 7 думок

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.

Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

(Лк. 11:14-23)

«Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; коли ж сильніший за нього нападе на нього і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою розділить» (Лк. 11:21-22). Це іносказання пояснює, як Господом розорюється влада бісівська над душами. Поки душа у гріху, нею володіє дух злий, хоч і не завжди явно показує те. Він сильніший за душу, тому і не боїться повстання з її боку, володарює і тиранить над нею без спротиву. Але коли Господь приходить у душу, приваблений вірою і покаянням, тоді розриває всі пута сатанинські, виганяє біса та позбавляє його будь-якої влади над душею такого. І, поки працює душа та Господеві, біси не можуть запанувати над нею, бо вона сильна Господом, сильнішим за них. Коли ж душа сплохує і відхитнеться від Господа, біс знову нападає і бере гору, і буває їй, бідолашній, гірше, ніж раніше. Це загальний невидимий порядок явищ у духовному світі. Якби в нас відкрилися розумні очі, ми побачили б всесвітню боротьбу духів з душами: перемагає то одна, то інша сторона, залежно від того, спілкуються душі з Господом вірою, покаянням і ревнуванням про добрі діла чи відстають від Нього нестаранністю, недбалістю та збайдужінням до добра.

(Лк. 11:23-26)

«Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Лк. 11:23). Виходить, що можна цілий вік трудитися і думати, що зібрано багато всілякого добра, а все марно, якщо збиралося не з Господом. Що ж означає збирати з Господом? Трудитися і діяти по вірі в Господа, по заповідях Його, з допомогою благодаті Його, надихаючись обітницями Його, — жити так, щоб духом життя був дух Христовий. Є у свіві дві області — добра і зла, істини і неправди. Тільки добро й істина становлять справжнє надбання, міцне і цінне; але добро й істина тільки від Господа і набуваються лише з Його допомогою. Зрозуміло, що хто не з Господом збирає, той не збере істини і добра, не збере того, що можна назвати справжнім надбанням, міцним і цінним. Такий що не збирав би — все не до пуття, все даремна праця, даремна витрата сил і часу.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter