15 жовтня 2028
неділя · 2 жовтня ст. ст.
Сщмч. Кіпріана, мц. Іустини і мч. Феоктиста (304). Блж. Андрія, Христа заради юродивого (936). Мчч. Давида і Константина, кнн. Арагветських (740) (Груз.). Блгв. кн. Анни Кашинської (1368). Прп. Кассіана Углицького (1504). Прав. воїна Феодора Ушакова (1817). Мц. Олександри Булгакової (1938).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 2
Тропар, глас 2
Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный,/ тогда́ а́д умертви́л еси́ блиста́нием Божества́:/ егда́ же и уме́ршия от преиспо́дних воскреси́л еси́,/ вся́ си́лы небе́сныя взыва́ху:// Жизнода́вче, Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 2
Воскре́сл еси́ от гро́ба, Всеси́льне Спа́се,/ и а́д ви́дев чу́до, ужасе́ся,/ и ме́ртвии воста́ша;/ тва́рь же ви́дящи сра́дуется Тебе́,/ и Ада́м свесели́тся,// и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.
Святим Кіпріану та Іустиніглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д:/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Киприа́не,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 1
От худо́жества волше́бнаго обрати́вся, Богому́дре,/ к позна́нию Боже́ственному,/ показа́лся еси́ ми́ру врач мудре́йший,/ исцеле́ния да́руя че́ствующим тя, Киприа́не со Иусти́ною:/ с не́юже моли́ся Человеколю́бцу Влады́це// спасти́ ду́ши на́ша.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.
Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






