12 червня 2028

(Мф. 6:31-34,7:9-11)
“Не турбуйтесь”. Як же жити тож? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть, а не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з’їдає вас день і вночі та не дає вам ні хвилини спокою. Турбота така – хвороба гріховна. Вона показує, що людина на себе надіється, а Бога забула, щоб надію на Промисел Божий втратила, все хоче у себе влаштували одними своїми трудами, добути все потрібне і добуте зберегти своїми способами. Зціпилась вона серцем з тим, що має, і на ньому жити думає, як на міцній основі. Користолюбність зв’язала її, і вона тільки й думає, щоб побільше забрати у свої руки. Мамон цей став їй замість Бога. А ти трудися – трудись, а турботою злою себе не муч. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддавай участь свою. Усе добуте приймай, як дар від руки Господа, і з міцною надією чекай від Нього продовження щедродательності. Знай, що одна хвилина – і може нічого не залишитися від всього, що має багатомаючий, якщо захоче Бог. Усе тління і порох. Чи варто через це мучити себе? Тож не турбуйся!