30 квітня 2027
п’ятниця · 17 квітня ст. ст.
Сщмч. Симеона, єп. Персидського, і з ним мчч. Авделая та Ананії пресвітерів, Хусдазата (Усфазана) євнуха, Фусика, Азата, мц. Аскітреї та багатьох інших (344). Прп. Акакія, єп. Мелітинського (близько 435). Мч. Адріана (251). Свт. Агапіта, папи Римського (536). Прп. Зосими, ігумена Соловецького (1478). Знайдення мощей прп. Олександра Свірського (1641). Прп. Паїсія Київського, Христа заради юродивого (1893). Св. Михаїла Новицького спов., пресвітера (1935); сщмч. Феодора Недосєкіна пресвітера (1942).
Читання Святого Письма
На утрені
Ще 6
На 1-му часі
На 3-му часі
На 6-му часі
На 9-му часі
На вечірні
Єв. складене
Тропарі та кондаки
Преподобному Зосиміглас 4
Тропар, глас 4
Изволе́нием Боже́ственнаго ра́зума/ всели́лся еси́ в пусты́ню,/ и та́мо, впери́в ум твой в Небе́сныя оби́тели,/ ра́вно А́нгелом житие́ на земли́ пожи́в,/ в моли́твах, и труде́х, и поще́ниих/ о́браз был еси́ твои́м ученико́м./ Отону́дуже Бог, ви́дя твое́ благо́е изволе́ние,/ умно́жи тебе́ ча́да в пусты́ни, слез твои́х тече́ньми напая́емей./ Но, я́ко име́я дерзнове́ние к Бо́гу,/ помина́й ста́до, е́же собра́л еси́, му́дре,/ и не забу́ди я́коже обеща́лся еси́,/ посеща́я чад твои́х,// Зоси́мо преподо́бне, о́тче наш.
Кондак, глас 2
Христо́вою любо́вию уязви́вшеся, преподо́бнии,/ и Того́ крест, на ра́мо взе́мше, понесли́ есте́,/ боже́ственне вооружи́вшеся на неви́димыя враги́/ и непреста́нныя моли́твы, я́ко копие́ в рука́х, иму́ще,/ кре́пко победи́ли есте́ бесо́вская ополче́ния;/ благода́ть Госпо́дню прие́мше цели́ти неду́ги душ и теле́с/ притека́ющих к ра́кам честны́х моще́й ва́ших,/ чуде́с лучи́ испуща́ете всю́ду./ Тем зове́м вам:/ ра́дуйтеся, преподо́бнии отцы́ Зоси́мо и Савва́тие,// мона́хов удобре́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"[...] ми проповідуємо Христа розп'ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство,
для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість" (1Кор. 1:23-24)
Яким чином траплялося, що деякі душі, незважаючи на цю гадану спокусу і це видиме безумство, проникали крізь цей непоказний покров і вбачали в суті проповіді спасительну силу і премудрість, це таємниця Божа. Святий Павло і не пояснює цього, а тільки свідчить, що так було. Так було це з душами, які вище він назвав спасенними, а тут назвав покликаними. Те й інше вказує на Боже обрання, і хоча, звісно, не без участі волі людської, однак так, що мудрість людська ніякої в цьому участі не мала.
І ось цим блаженним душам з іудеїв та еллінів, проповідь, що була для інших спокусою і безумством, представляла Божественну силу і Божественну премудрість. У такому сенсі прийнявши її, вони вірували і спасалися. По-справжньому вони переконувалися в цій силі і премудрості, коли в Хрещенні спогрібалися Розп'ятому Господу, і вкушали спасительність Хреста. Але все, що тут виходило, преображалося у вірі; і тому виходило, що в нього повірили.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter