28 березня 2027
неділя · 15 березня ст. ст.
Свт. Григорія Палами, архієп. Фессалонікійського (перехідне святкування в 2-гу Неділю Великого посту). Собор усіх прпп. Києво-Печерських (перехідне святкування в 2-гу Неділю Великого посту).. Мч. Агапія і з ним семи мучеників: Пуплія, Тимолая, Ромила, двох Олександрів та двох Діонісіїв (303). Сщмч. Олександра, ієрея в Сіді (270–275). Мч. Никандра (близько 302). Сщмч. Олексія Виноградова пресвітера (1938). Сщмч. Михаїла Богословського пресвітера (1940). Знайдення мощей прп. Варсонофія Херсонського, сповідника (2007).
Читання Святого Письма
На літургії
*Читання усіх прпп. Печерських читаються, якщо їм звершується служба
Тропарі та кондаки
Преподобному Варсонофію Херсонськомуглас 8
Тропар, глас 8
Православия ревнителю, / ересей и расколов богомудрый обличителю, / Церкви Святыя изящное украшение, / притекающим к тебе верный предстателю и заступниче,/ преподобне отче наш, Варсонофие, / молися ко Господу Спасу нашему / землю Херсонскую и всю страну нашу от всяких бед и зол избавити, / умирити мир и спасти душы наша.
Кондак, глас 4
Яко пресветлая звезда в земли Херсонстей возсиял еси, преподобне, и Богом укрепляемь, узы и страдания за веру Православную претерпел еси. Темже усердно молимся тебе: научи нас, отче, твоему богоразумию и уврачуй недуги наша душевныя и телесныя, да во умилении зовем ти: радуйся, исповедниче Христов, преподобне отче наш Варсонофие.
Святителю Григорію Паламіглас 8
Тропар, глас 8
Правосла́вия свети́льниче,/ Це́ркве утвержде́ние и учи́телю,/ мона́хов добро́то, богосло́вов побо́рниче непребори́мый,/ Григо́рие чудотво́рче, Фессалони́тская похвало́,/ пропове́дниче благода́ти,// моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак у Неділю другу Великого посту, глас 4
Ны́не вре́мя де́лательное яви́ся,/ при две́рех суд, воста́нем у́бо постя́щеся,/ принесе́м сле́зы умиле́ния,/ ми́лостынями, зову́ще:/ согреши́хом па́че песка́ морска́го,/ но осла́би, Соде́телю всех,// я́ко да прии́мем нетле́нныя венцы́.
Преподобним отцям Печерськимглас 2
Тропар, глас 2
Егда́ снидо́сте во гро́бы/ и саме́х себе́ заключи́сте,/ тогда́, стра́сти умертви́вше плотски́я,/ спогребо́стеся Христу́, Богоно́снии,/ и диа́вольския в подзе́мных разруши́сте огра́ды.// Сего́ ра́ди А́нгели венцы́ с Небе́с вам подаю́т.
Кондак, глас 2
Лик по́стнический собра́ся у́мне,/ мы́сленныма зря́ще очи́ма,/ прииди́те, лю́дие, хвала́ми почти́м,/ и, покланя́ющеся моще́м их,/ любо́вныя принесе́м да́ры,/ ти́и бо суть к Бо́гу хода́таи// и моли́твенницы о душа́х на́ших.
Інший кондак, глас 8
Отцы́ всечестни́и, ли́че Богокра́сный,/ чуде́с мно́гих исто́чницы, ми́ро источа́ющии,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в земли́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим вы, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ ми́ру свети́льницы.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter