26 лютого 2027
п’ятниця · 13 лютого ст. ст.
Прп. Мартиніана (V). Прпп. Зої та Фотинії (Світлани) (V). Прп. Євлогія, архієп. Александрійського (607–608). Прп. Стефана, у чернецтві Симеона, царя Сербського, Мироточивого (1200). Свт. Георгія, архієп. Могильовського (1795). Сщмчч. Василія Тріумфова і Гавриїла Преображенського пресвітерів (1919). Свт. Василія (Богдашевського), архієп. Канівського (1933). Сщмчч. Зосими Трубачова, Миколая Добролюбова, Василія Горбачова, Іоанна Покровського, Леонтія Гримальського, Володимира Покровського, Парфенія Грузинова, Іоанна Калабухова, Іоанна Косинського, Михаїла Попова пресвітерів, Євгенія Нікольського диякона, прмцц. Анни Корнєєвої, Віри Морозової й Ірини Хвостової, мч. Павла Соколова (1938). Свт. Серафима (Соболєва), архієп. Богучарського (1950).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Мартиніануглас 8
Тропар, глас 8
Пла́мень искуше́ний слез тече́ньми погаси́л еси́, блаже́нне,/ и, морска́я волне́ния, и звере́й стремле́ния обузда́вый, взыва́л еси́:// препросла́влен еси́, Всеси́льне, огня́ и бу́ри спасы́й мя.
Кондак, глас 2
Я́ко подви́жника благоче́стия иску́сна,/ и страда́льца произволе́нием честна́го,/ и пусты́ни жи́теля и все́льника,/ в пе́снех досто́йно восхва́лим Мартиниа́на присночестна́го:// той бо зми́я попра́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(1Ін. 2:7-17)
«І світ минає, і похоть його» (1Ін. 2:17). Хто цього не бачить? Все тече довкола нас: речі, особи, події; і ми самі протікаємо. Тече і похоть (пожадливість) мирська: ледве скуштуємо насолоди від задоволення її, як зникає і та й інша; женемося за іншою – і з тією те ж; женемося за третьою – знову те саме. І ніщо не стоїть, все приходить і відходить. Що ж? Невже немає нічого постійного? Є, каже тут же Апостол: «Той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17). Світ, такий плинний, як стоїть? Хоче Бог, і він стоїть. Воля Божа є непохитною і незламною його основою. Так і з людей, хто стане твердо у волі Божій, стає стійким і твердим. Б'ються думки, поки хто ганяється за минущим. Але якщо хтось напоумиться і повернеться на шлях волі Божої, думки і починання починають приходити до ладу. Коли ж, нарешті, встигне він набути навички в цьому способі життя, все в нього, і всередині і ззовні, входить у спокійний лад і безтурботний порядок. Почавшись тут, цей мир глибокий і безтурботність незворушна перейде і в інше життя і там перебуватиме вічно. Ось що є серед загальної течії навколо нас, неплинного та постійного в нас – виконання волі Божої.
Ще 1 думка
(2Тим. 3:1-9)
Хто такі «мають вигляд благочестя, а сили його відреклися» (2Тим.3:5)? І хто такі інші, «що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини»? Перші це ті, хто виконує усі зовнішні порядки, у яких виражається благочестиве життя; але не мають стільки міцної волі, щоб і внутрішні свої настрої тримати так, як вимагає справжнє благочестя. Ідуть у храм охоче і там стоять охоче. Але не роблять зусилля, щоб і розумом своїм стояти перед Богом неухильно і благоговійно припадати до Нього, а помолившись трохи, випускають кермо розуму, і він ширяє, оббігаючи весь світ. І виходить, що тоді як за зовнішнім станом вони в храмі, за внутрішнім станом їх немає там: залишився у них один образ благочестя, а сили його немає. Так і про все інше розумій. Другі це ті, які, вступивши в область віри, тільки й роблять, що винаходять питання: що те, що це, чому так, чому так. Люди, які страждають на порожню допитливість. За істиною не біжать, а лиш би питати і питати. І знайшовши розв'язання питання, недовго зупиняються у ньому, а незабаром відчувають потребу шукати інше рішення. І так кружляють день і ніч, питаючи і питаючи, і ніколи цілком не задовольняючись допитаним. Інший за задоволеннями ганяється, а вони за задоволенням допитливості своєї.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter