20 листопада 2026
п’ятниця · 7 листопада ст. ст.
Мучеників у Мелітині: Ієрона, Ісихія, Никандра, Афанасія, Маманта, Варахія, Каліника, Феагена, Никона, Лонгина, Феодора, Валерія, Ксанфа, Феодула, Калімаха, Євгенія, Феодоха, Острихія, Єпіфанія, Максиміана, Дукитія, Клавдіана, Феофіла, Гігантія, Дорофея, Феодота, Кастрикія, Аникити, Фемелія, Євтихія, Іларіона, Діодота й Амоніта (III). Прп. Лазаря Галісійського (1053). Мч. Феодота корчемника (303). Мчч. Меласипа та Касинії і сина їхнього Антоніна (363). Мчч. Авкта, Тавріона і Фессалонікії. Прп. Зосими Ворбозомського (близько 1550). Знайдення мощей прп. Кирила Новоєзерського (Новгородського) (1649). Сщмчч. Кирила (Смирнова), митр. Казанського, Михаїла Адамонтова, Олександра Ільїнського, Олександра Курмишського, Михаїла Гусєва, Олександра Крилова, Миколая Романовського, Олексія Молчанова, Павла Борисоглібського, Василія Краснова, Павлина Старополєва пресвітерів, Іоанна Мошкова і Веніаміна Владимирського дияконів, мч. Миколая Філіппова, мц. Єлисавети Сидорової (1937); сщмчч. Сергія (Звєрєва), архієп. Єлецького, Миколая Троїцького пресвітера і мч. Георгія Юренєва (1937). Знайдення мощей сщмч. Константина Голубєва пресвітера (1995). Ікони Божої Матері «Взиграння», Угреської (1795).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам в Мелітиніглас 3
Тропар, глас 3
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Ли́к му́ченический я́сен, по́лк светоно́сен, соше́д к на́м разу́мно, Це́рковь дне́сь просвети́л е́сть чу́дными заря́ми. Те́мже, пра́зднующе честну́ю па́мять и́х, про́сим от Тебе́, Спа́се на́ш: те́х моли́твами от бе́д изба́ви на́с, да пое́м Ти́: аллилу́ия.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:12)
У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів'я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю — будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
Ще 2 думки
(Лк. 12:2-12)
"Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся." (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх - смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, - краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних. Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов'язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: "пам'ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш" (Сир.7,39).
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
_thumb.jpg)

_thumb.jpg)





_thumb.jpg)
_thumb.jpg)

