7 квітня 2026

(Лк. 1:24-38)

...Бачите тепер, що ще потрібно для повноти нашої радості? – Потрібне живе спілкування кожного з нас із тілом Церкви Христової, щоб усі блага, що містяться в ній, перенести в себе. І Архангел не обмежився одним сповіщенням про народжуваного Царя і Царство, але не припинив благовісної бесіди, поки не прорік: "Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе", і не почув: "Я – Раба Господня" (Лк. 1:35, 38). Тут зображено, як Слово стало плоттю, і водночас схована для нас настанова – чим заповнити те, чого бракує до досконалості нашої радості. Тобто як Син Божий входить у спілкування з нашим єством, яке Він опісля назвав храмом, так і нам треба вступити в Церкву, що є Тілом Його. Коли Преблагословенна Діва Марія запитала Архангела: як буде це? – тобто як Богом влаштується в Ній плоть – Архангел відповів: "Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе". Тільки Дух Святий нас і може ввести в живе спілкування з Царством Христовим, яке і полягає не в слові, але в силі, тобто в силі Духа.

Прийми Духа, щоб як "живе каміння" (1 Пет. 2:5) покластися десь у духовній будівлі храму Церкви Христової; стань оселею Духа, щоб бути включеним до оселі Божої (Церкви) Духом. А для того приступи до сосудів благодаті – Святих Таїнств – і пий з них живу воду, доки вгамується спрага; тільки відкрий при цьому уста досконалою відданістю Богу. І в Преблагословенній Діві Дух Святий почав діяти до спілкування Бога Слова з плоттю не раніше, ніж вона цілком віддала себе Його вседії, у словах: "Я – Раба Господня" (Лк. 1:38). Поклади і себе в руку Божу, тоді за глибокого мовчання природних рухів твого духу й тіла закарбується в тобі слово Духа, яке вводить у таємниче спілкування зі Святою Церквою, а через неї із Самим Господом і Спасителем. Тоді-то зрадіє серце твоє радістю невимовною, бо "Царство Боже... є праведність і мир і радість у Святому Дусі" (Рим. 14:17). І ось другий предмет істинної радості – якщо ми вже відчули благодатну милість Божу до себе, прийняті в надра Святої Церкви, долучені до народу Божого, значимося серед синів Царства і ходимо серед благ і обітниць Його.

Нині народ, священники і влада іудейська востаннє чують слово Господнє в храмі. І воно було всезагальне; воно обіймало все минуле, сьогодення і майбутнє. Запитанням про Іоанна Господь дає зрозуміти, що Він істинний Месія; притчею про двох синів напоумлює, що іудеї будуть відкинуті, а на їхнє місце покликані язичники; притчею про виноградарів каже їм, що на відкинутих очікує смерть; притчею про шлюб сина царського вчить, що і серед тих, хто прийде до Нього, не всі будуть достойними, і знайдуться такі, яких праведно буде вигнати геть у пітьму зовнішню; відповідями на запитання про данину кесарю і про першу заповідь, так само як викривальною промовою визначає характерні риси спасительного життя; нарешті, особливо учням пророкує горе Єрусалиму і відкриває таємницю Другого Свого Пришестя. 

Досить було тільки вислухати все це з увагою, щоб упевнитися, що Він є істинний Спаситель світу — Христос, і скоритися Його заповідям і вченню. І досі прочитування розділів Євангелія про все, що відбулося цього дня, є найдієвішим засобом для того, щоб оживляти віру в Господа, і, відновлюючи в християнині свідомість, чим він повинен бути й чого чекати, запалювати ревнощі та являти себе таким, що сповідує Господа, не язиком лише, а й ділом.