11 вересня 2025
четвер · 29 серпня ст. ст.
УСІКНОВІННЯ ЧЕСНОЇ ГЛАВИ СВЯТОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО IОАННА.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Усікновінняглас 2
Тропар, глас 2
Па́мять пра́веднаго с похвала́ми,/ тебе́ же довле́ет свиде́тельство Госпо́дне, Предте́че:/ пока́зал бо ся еси́ вои́стину и проро́ков честне́йший,/ я́ко и в струя́х крести́ти сподо́бился еси́ Пропове́даннаго./ Те́мже за и́стину пострада́в ра́дуяся,/ благовести́л еси́ и су́щим во а́де Бо́га я́вльшагося пло́тию,/ взе́млющаго грех ми́ра,// и подаю́щаго нам ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 5
Предте́чево сла́вное усекнове́ние,/ смотре́ние бысть не́кое Боже́ственное;/ да и су́щим во а́де Спа́сово пропове́сть прише́ствие./ Да рыда́ет у́бо Ироди́а,/ беззако́нное уби́йство испроси́вши:/ не зако́н бо Бо́жий, ни живы́й век возлюби́,// но притво́рный, привре́менный.
Величання
Велича́ем тя,/ Крести́телю Спа́сов Иоа́нне,/ и почита́ем вси/ честны́я твоея́ главы́// усекнове́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Дійшла чутка про справи Господні до Ірода; він при цьому негайно і зробив висновок: це Іоанн воскрес. Чого тільки можна було при цьому подумати! А тим часом він ні про кого не подумав, як тільки про Іоанна. Хто ж це дав такий напрямок його думкам? Совість. Від неї не сховаєш безсовісних справ, суду її нічим не можна виправити. Стративши Іоанна, Ірод привласнював собі право на те, й інші не заперечували такого права, а совість заговорила своє, і слів її не міг він заглушити нічим. Ось йому і бачиться Іоанн. Скільки знаємо ми подібних оповідей, що совість переслідує грішника і мальовничо змальовує йому предмет і справу гріха так, що він бачить їх навіть зовні! Отже, є в нас голос, який ми повинні визнати не нашим голосом. Чиїм же? Божим. Від кого єство наше, від того й голос. Якщо він Божий, то треба його слухати, бо створіння не сміє перечити Творцеві. Голос цей говорить, що є Бог, що ми від Нього перебуваємо в цілковитій залежності і тому не можемо не плекати в собі побожного страху Божого; маючи ж його, ми маємо виконувати волю Божу, яку совість і вказує. Усе це становить слово Боже, написане в єстві нашому, що читається і пропонується нам, і ми бачимо, що люди всіх часів і всіх країн чують це слово і слухають його. Всюди вірують у Бога, всюди слухають совість і сподіваються на майбутнє життя. Це тільки нині якось у моду увійшло не визнавати цих істин. Так чинять натуралісти, природники; отже, природники проповідують протиприродне вчення.
Ще 1 думка
(Мк. 5:22-24,35-6:1)
Воскресивши доньку Іаїра, Господь "суворо наказав" (Мк. 5:43) батькам її, щоб ніхто про це не знав. Цим нам вказано: не шукай слави і вуха твого не витончуй, щоб чути похвалу людську, хоч справи твої такого роду, що їх приховати не можна. Роби, що змушує тебе робити страх Божий і совість, а до балаканини людської будь таким, наче б зовсім її не було. І за душею дивись: як тільки вона хоч трохи схиляється на цей бік, повертай її до свого чину. Бажання, щоб люди дізналися, викликається бажанням похвали. Коли буде похвала, тоді мета є досягнутою; а це підриває енергію і присікає похвальну діяльність, а отже, і продовження похвали. Виходить, що той, хто бажає, щоб люди знали його добрі справи, — сам собі зрадник. Що люди хвалять добре, вони справу роблять — бо що добре, того як не хвалити? — але ти цього не май на думці й не очікуй і не шукай. Потуратимеш собі в цьому — зовсім зіпсуєшся. Одна поблажка потягне за собою іншу. Частішання справ однакових перетвориться на вдачу, і будеш хвалолюбець. А коли дійдеш до цього, тоді вже не всі справи твої будуть похвальні, і похвала скоротиться. Через нестачеу сторонньої похвали почнеться самовихваляння, яке Господь назвав сурмлінням перед собою. Це ще гірше. Душа стає тоді дріб'язковою, ганяється за однією мішурою, і істинного добра не чекай вже від неї.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter