6 червня 2025
п’ятниця · 24 травня ст. ст.
Прп. Симеона стовпника на Дивній горі (596). Мчч. Мелетія Стратилата, Стефана, Іоанна, Серапіона єгиптянина, Каліника волхва, Феодора і Фавста і з ними 1218-ти воїнів із жінками й дітьми (близько 218). Прп. Вікентія Леринського (до 450). Прп. Никити, стовпника Переяславльського (1186). Прославлення блж. Ксенії Петербурзької (1988). Ржавської (Іржавської) ікони Божої Матері (1572). Явлення чудотворного образа Спаса Нерукотворного в Ярославлі (1612).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Вознесіння Господньогоглас 4
Тропар, глас 4
Возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ра́дость сотвори́вый ученико́м,/ обетова́нием Свята́го Ду́ха,/ извеще́нным им бы́вшим благослове́нием,// я́ко Ты еси́ Сын Бо́жий, Изба́витель ми́ра.
Кондак, глас 6
Е́же о нас испо́лнив смотре́ние,/ и я́же на земли́ соедини́в Небе́сным,/ возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ника́коже отлуча́яся,/ но пребыва́я неотсту́пный,/ и вопия́ лю́бящим Тя:// Аз есмь с ва́ми и никто́же на вы.
Преподобному Симеону стовпникуглас 1
Тропар, глас 1
Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец яви́лся еси́, Богоно́се, о́тче наш Симео́не,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Вы́шняя жела́я, до́льная отложи́в,/ и, я́ко не́бо, столп соде́лавый,/ тем облиста́л еси́ чуде́с заре́ю, преподо́бне,// и Христу́, всех Бо́гу, мо́лишися непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"...як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине... Я в них, і Ти в Мені" (Ін.17:21). Ось золотий ланцюг, що зв'язує нас із Божеством! Відпали ми - повстав Посередник, Який єдиний є з Богом Отцем, і став єдиним з нами. Стаючи єдиним з Ним, ми з'єднуємося в Ньому і через Нього з Богом Отцем.
Слава безмежній милості Твоїй до нас, Триіпостасний Боже, що благоволив влаштувати для нас такий світлий шлях до обоження! Високо піднімає нас Господь; не заперечуй же благодіяння, сповідуй милість і хвали невимовну благостиню! Відмовляючись від такої висоти, ти думаєш смирятися, а на ділі виявляєш грубу невдячність і недбалість до високого дару. Знай, що середини немає: або все, або нічого. Не хочеш цієї висоти - залишишся поза нею в гіркому приниженні і тимчасово, і вічно.
Ще 1 думка
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter