14 лютого 2025
п’ятниця · 1 лютого ст. ст.
Передсвято Стрітення Господнього. Мч. Трифона (250). Мц. Перпетуї, мчч. Сатира, Ревоката, Саторніла, Секунда та мц. Філіцитати (202–203). Прп. Петра Галатійського (429). Прп. Вендиміана, пустельника Віфінійського (близько 512). Сщмч. Миколая Мезенцева пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученику Трифонуглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченик Твой, Го́споди, Три́фон/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Тро́ическою тве́рдостию/ многобо́жие разруши́л еси́ от коне́ц, всесла́вне,/ че́стен во Христе́ быв, и, победи́в мучи́тели во Христе́ Спаси́теле,/ вене́ц прия́л еси́ му́ченичества твоего́/ и дарова́ния Боже́ственных исцеле́ний,// я́ко непобеди́мь.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 10:19-21)
"Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління" (Лк. 10:21). Ось суд над людською мудрістю і розумністю. І він, вочевидь, виконується. Одкровення тепер перед очима в Божественних писаннях, і розумники читають його, але не розуміють. Дивуватися треба: писано просто, а їм усе видається там не так, як написано; немов осліпило їх. Діти бачать і розуміють; а для них відкрите приховано. Такий порядок угодно заснувати Отцю Небесному; отже, і нема чого сперечатися. Якби зовсім не було відкрите істотно потрібне, ну тоді розумники могли б ще заперечувати; а так відкрите – приходь і бери, для того відкрите, щоб ти брав: стань тільки дитиною. – "Як – я?.. Нізащо!" – Ну, як хочеш; і залишайся собі премудрим і розумним, але нічого, однак, істотно потрібного не розумієш і не вміщаєш у своїй голові, блукаєш серед примар та ілюзій, що породжуються твоїм мудруванням і тримають тебе в цілковитому засліпленні, через що ти думаєш, що ти зрячий, а ти "сліпий, закрив очі" (2 Пет. 1:9), тобто дещо бачиш, як крізь густу імлу. Але це не вказує тобі справжньої дороги і не веде до мети, а тільки тримає в безвихідному колі самообману. Визволи нас, Господи, від такого страшного стану!
Ще 2 думки
(1Ін. 2:7-17)
«І світ минає, і похоть його» (1Ін. 2:17). Хто цього не бачить? Все тече довкола нас: речі, особи, події; і ми самі протікаємо. Тече і похоть (пожадливість) мирська: ледве скуштуємо насолоди від задоволення її, як зникає і та й інша; женемося за іншою – і з тією те ж; женемося за третьою – знову те саме. І ніщо не стоїть, все приходить і відходить. Що ж? Невже немає нічого постійного? Є, каже тут же Апостол: «Той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17). Світ, такий плинний, як стоїть? Хоче Бог, і він стоїть. Воля Божа є непохитною і незламною його основою. Так і з людей, хто стане твердо у волі Божій, стає стійким і твердим. Б'ються думки, поки хто ганяється за минущим. Але якщо хтось напоумиться і повернеться на шлях волі Божої, думки і починання починають приходити до ладу. Коли ж, нарешті, встигне він набути навички в цьому способі життя, все в нього, і всередині і ззовні, входить у спокійний лад і безтурботний порядок. Почавшись тут, цей мир глибокий і безтурботність незворушна перейде і в інше життя і там перебуватиме вічно. Ось що є серед загальної течії навколо нас, неплинного та постійного в нас – виконання волі Божої.
(2Тим. 3:1-9)
Хто такі «мають вигляд благочестя, а сили його відреклися» (2Тим.3:5)? І хто такі інші, «що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини»? Перші це ті, хто виконує усі зовнішні порядки, у яких виражається благочестиве життя; але не мають стільки міцної волі, щоб і внутрішні свої настрої тримати так, як вимагає справжнє благочестя. Ідуть у храм охоче і там стоять охоче. Але не роблять зусилля, щоб і розумом своїм стояти перед Богом неухильно і благоговійно припадати до Нього, а помолившись трохи, випускають кермо розуму, і він ширяє, оббігаючи весь світ. І виходить, що тоді як за зовнішнім станом вони в храмі, за внутрішнім станом їх немає там: залишився у них один образ благочестя, а сили його немає. Так і про все інше розумій. Другі це ті, які, вступивши в область віри, тільки й роблять, що винаходять питання: що те, що це, чому так, чому так. Люди, які страждають на порожню допитливість. За істиною не біжать, а лиш би питати і питати. І знайшовши розв'язання питання, недовго зупиняються у ньому, а незабаром відчувають потребу шукати інше рішення. І так кружляють день і ніч, питаючи і питаючи, і ніколи цілком не задовольняючись допитаним. Інший за задоволеннями ганяється, а вони за задоволенням допитливості своєї.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter