9 лютого 2025
неділя · 27 січня ст. ст.
Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне святкування в неділю, найближчу до 25 січня). Перенесення мощей свт. Iоанна Златоуста (438).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділі про митаря та фарисеяглас 4
Кондак, глас 4
Фарисе́ева убежи́м высокоглаго́лания,/ и мытаре́ве научи́мся высоте́ глаго́л смире́нных,/ покая́нием взыва́юще:/ Спа́се ми́ра,// очи́сти рабы́ Твоя́.
Інший кондак, глас 3
Воздыха́ния принесе́м мыта́рская Го́сподеви,/ и к Нему́ присту́пим гре́шнии, я́ко Влады́це:/ хо́щет бо спасе́ния всех челове́ков,/ оставле́ние подае́т всем ка́ющимся,/ нас бо ра́ди воплоти́ся, Бог сый,// Отцу́ Собезнача́льный.
Собору новомучеників і сповідниківглас 4
Тропар, глас 4
Днесь ра́достно лику́ет Це́рковь наша,/ я́ко ма́ти ча́да, прославля́ющи новому́ченики и испове́дники своя́:/ святи́тели и иере́и,/ ца́рственныя страстоте́рпцы, благове́рныя кня́зи и княги́ни,/ преподо́бныя мужи́ и же́ны и вся правосла́вныя христиа́ны,/ во дни гоне́ния безбо́жнаго/ жизнь свою́ за ве́ру во Христа́ положи́вшия/ и кровьми́ и́стину соблю́дшия./ Тех предста́тельством, Долготерпели́ве Го́споди,// страну́ на́шу в Правосла́вии сохрани́ до сконча́ния ве́ка.
Кондак, глас 3
Днесь новому́ченицы Церкви нашея в ри́зах бе́лых предстоя́т А́гнцу Бо́жию/ и со а́нгелы песнь побе́дную воспева́ют Бо́гу:/ благослове́ние, и сла́ва, и прему́дрость,/ и хвала́, и честь, и си́ла, и кре́пость// на́шему Бо́гу во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Святителю Іоанну Златоустуглас 8
Тропар, глас 8
Уст твои́х я́коже све́тлость огня́ возсия́вши благода́ть,/ вселе́нную просвети́:/ не сребролю́бия ми́рови сокро́вища сниска́,/ высоту́ нам смиренному́дрия показа́./ Но твои́ми словесы́ наказу́я, о́тче Иоа́нне Златоу́сте,// моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 1
Возвесели́ся та́инственно честна́я Це́рковь/ возвраще́нием честны́х твоих моще́й,/ и, сия́ сокры́вши, я́ко зла́то многоце́нное,/ пою́щим тя неоску́дно подава́ет/ моли́твами твои́ми исцеле́ний благода́ть,// Иоа́нне Златоу́сте.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Лк. 18:10-14)
Учора вчило нас Євангеліє невідступності в молитві, а нині вчить смиренності або усвідомленню відсутності права бути почутому. Не привласнюй собі права бути почутому, але починай молитися як той, хто не заслуговує на увагу і відважився відкрити вуста та піднести молитву до Бога через одну безмежну милість Господа до нас бідних. І на думку нехай не приходить тобі: я те й те зробив – подай же мені те-то. Усе, що б ти не виконав, вважай належним; ти повинен був усе те зробити. Якби не зробив, зазнав би покарання, а що зробив, тут нема за що нагороджувати, нічого особливого не явив ти. Он фарисей перерахував свої права бути почутому і вийшов із церкви ні з чим. Погано не те, що він так робив, як говорив; так і слід було йому чинити, а погано те, що він виставив те, як щось особливе, тоді як коли він це зробив, то й думати про те не слід було. Визволи нас, Господи, від цього фарисейського гріха! Словами рідко хто так говорить, але в почутті серця мало хто не буває таким. Бо чому погано моляться? Тому, що і без того почуваються в порядку перед Богом.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

