31 березня 2024

неділя · 18 березня ст. ст.

Сьогодні
Святитель Григорій Палама, архієпископ Фессалонікійський
Святитель Григорій Палама, архієпископ Фессалонікійський
Собор усіх прпп. Києво-Печерських
Собор усіх прпп. Києво-Печерських
Свт. Кирила, архієп. Єрусалимського
Свт. Кирила, архієп. Єрусалимського
Мчч. Трофима та Євкарпія
Мчч. Трофима та Євкарпія
Сщмч. Димитрія Розанова пресвітера
Сщмч. Димитрія Розанова пресвітера
прмц. Наталії (Бакланової)
прмц. Наталії (Бакланової)
Мч. Едуарда, короля Англійського
Мч. Едуарда, короля Англійського

Неділя 2-га Великого посту · Глас 2 · Великий піст

Свт. Григорія Палами, архієп. Фессалонікійського (перехідне святкування в 2-гу Неділю Великого посту). Собор усіх прпп. Києво-Печерських (перехідне святкування в 2-гу Неділю Великого посту).. Свт. Кирила, архієп. Єрусалимського (386). Мчч. Трофима та Євкарпія (близько 300). Прп. Аніна ченця. Мч. Едуарда, короля Англійського (978). Сщмч. Димитрія Розанова пресвітера, прмц. Наталії (Бакланової) (1938).

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолЄвр. 1:10-2:3 (зач. 304)
ЄвангелієМк. 2:1-12 (зач. 7)

Святителю

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієІн. 10:9-16 (зач. 36)

Преподобним

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

*Читання усіх прпп. Печерських читаються, якщо їм звершується служба

Тропарі та кондаки

Святителю Кирилу Єрусалимськомуглас 4

Кондак, глас 4

Язы́ком твои́м, му́дре,/ Боже́ственными вдохнове́ньми просвети́л еси́ твоя́ лю́ди/ еди́ну чести́ Тро́ицу,/ Естество́м неразде́льну, разделя́ему же Ли́цы./ Те́мже, ра́дующеся, всесвяту́ю твою́ па́мять пра́зднуем,// и́же к Бо́гу моли́твенника тя предлага́ющии.

Святителю Григорію Паламіглас 8

Тропар, глас 8

Правосла́вия свети́льниче,/ Це́ркве утвержде́ние и учи́телю,/ мона́хов добро́то, богосло́вов побо́рниче непребори́мый,/ Григо́рие чудотво́рче, Фессалони́тская похвало́,/ пропове́дниче благода́ти,// моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак у Неділю другу Великого посту, глас 4

Ны́не вре́мя де́лательное яви́ся,/ при две́рех суд, воста́нем у́бо постя́щеся,/ принесе́м сле́зы умиле́ния,/ ми́лостынями, зову́ще:/ согреши́хом па́че песка́ морска́го,/ но осла́би, Соде́телю всех,// я́ко да прии́мем нетле́нныя венцы́.

Преподобним отцям Печерськимглас 2

Тропар, глас 2

Егда́ снидо́сте во гро́бы/ и саме́х себе́ заключи́сте,/ тогда́, стра́сти умертви́вше плотски́я,/ спогребо́стеся Христу́, Богоно́снии,/ и диа́вольския в подзе́мных разруши́сте огра́ды.// Сего́ ра́ди А́нгели венцы́ с Небе́с вам подаю́т.

Кондак, глас 2

Лик по́стнический собра́ся у́мне,/ мы́сленныма зря́ще очи́ма,/ прииди́те, лю́дие, хвала́ми почти́м,/ и, покланя́ющеся моще́м их,/ любо́вныя принесе́м да́ры,/ ти́и бо суть к Бо́гу хода́таи// и моли́твенницы о душа́х на́ших.

Інший кондак, глас 8

Отцы́ всечестни́и, ли́че Богокра́сный,/ чуде́с мно́гих исто́чницы, ми́ро источа́ющии,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в земли́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим вы, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ ми́ру свети́льницы.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 2 думки

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter