19 лютого 2023
неділя · 6 лютого ст. ст.
Прп. Вукола, єп. Смирнського (близько 100). Мцц. Дорофеї, Христини, Калісти та мч. Феофіла (288–300). Мц. Фавсти і мчч. Євиласія та Максима (305–311). Мч. Юліана (312). Мцц. Марфи, Марії та брата їхнього прмч. Ликаріона отрока. Прпп. Варсонофія Великого та Іоанна Пророка (VI). Свт. Фотія, патр. Константинопольського (891). Сщмч. Димитрія Рождественського пресвітера і мч. Анатолія Рождественського (1921); сщмч. Василія Надєждіна пресвітера (1930); сщмч. Олександра Телемакова пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Вуколуглас 4
Тропар, глас 4
Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́,/ я́же веще́й и́стина,/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая./ О́тче Вуко́ле,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Неділі про Страшний Судглас 1
Кондак, глас 1
Егда́ прии́деши, Бо́же, на зе́млю со сла́вою, и трепе́щут вся́ческая, река́ же о́гненная пред суди́щем влече́т, кни́ги разгиба́ются, и та́йная явля́ются: тогда́ изба́ви мя́ от огня́ неугаси́маго, и сподо́би мя́ одесну́ю Тебе́ ста́ти, Судие́ пра́веднейший.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 25:31-46)
Страшний Суд! Суддя гряде на хмарах, оточений незліченною громадою небесних сил безплотних. Сурми лунають по всіх кінцях землі і воскрешають померлих. Повсталі полки полками течуть на визначене місце, до престолу Судії, наперед уже передчуваючи, який пролунає у вухах їхній вирок. Бо діяння кожного виявляться написаними на чолі єства їхнього, і самий вигляд їхній відповідатиме справам і вподобанням. Поділ правих і лівих здійсниться сам собою. Нарешті, все вже визначилося. Настало глибоке мовчання. Ще мить – і чується рішучий вирок Судії – одним: "прийдіть", іншим: "ідіть від Мене" (Мф. 25:34, 41). Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Хай буде милість Твоя, Господи, на нас! – але тоді пізно вже буде волати так. Тепер треба подбати змити з єства свого написані на ньому знаки, несприятливі для нас. Тоді ріки сліз готові б були ми випустити, щоб омитися; але це вже ні до чого не послужить. Заплачемо тепер, якщо не річками сліз, то хоч струмками; якщо не струмками, хоч дощовими краплями; якщо і цього не знайдемо, розплачемося в серці й, сповідуючи гріхи свої Господеві, благатимемо Його пробачити нам їх, даючи обітницю не ображати Його більше порушенням Його заповідей, і ревнуючи потім вірно виконати таку обітницю.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter





