1 січня 2023

неділя · 19 грудня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Амфілохія Почаївського
Прп. Амфілохія Почаївського
Мч. Воніфатія
Мч. Воніфатія
Мчч. Полієвкта і Тимофія диякона
Мчч. Полієвкта і Тимофія диякона
Свт. Воніфатія Милостивого, єп. Ферентійського
Свт. Воніфатія Милостивого, єп. Ферентійського

Неділя 29-та після П’ятидесятниці · Глас 4 · Різдвяний піст

Неділя перед Різдвом Христовим, святих отців. Мч. Воніфатія (290). Мчч. Ілії, Прова та Ариса, єгиптян (308). Мчч. Полієвкта і Тимофія диякона (IV). Свт. Воніфатія Милостивого, єп. Ферентійського (VI). Свт. Григорія, єп. Оміритського (близько 552). Прп. Iлії Муромця, Печерського, у Ближніх печерах (близько 1188). Прп. Амфілохія Почаївського (1970).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:1-10 (зач. 63)
Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

ЄвангелієЛк. 14:16-24 (зач. 76 — про званих на вечерю) (Неділі 28-ї)

Неділі перед Різдвом Христовим

АпостолЄвр. 11:9-10,17-23,32-40 (зач. 328)
ЄвангелієМф. 1:1-25 (зач. 1)

Прп. Амфілохію

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́деша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся сме́рть,/ воскре́се Христо́с Бо́г,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 4

Спа́с и Изба́витель мо́й/ из гро́ба, я́ко Бо́г,/ воскреси́ от у́з земноро́дныя,/ и врата́ а́дова сокруши́,// и я́ко Влады́ка воскре́се тридне́вен.

Мученику Воніфатіюглас 4

Тропар, глас 4

К сосло́вию по́слан му́чеников,/ му́ченик был еси́ и́стинен,/ пострада́в за Христа́ крепча́йше, всехва́льне,/ мощми́ же возврати́лся еси́ ве́рою посла́вшей тя, Вонифа́тие блаже́нне,// моли́ Христа́ Бо́га прия́ти нам грехо́в проще́ние.

Кондак, глас 4

Свяще́ние непоро́чное/ самово́льне Тебе́ приве́л еси́,/ и́же от Де́вы тебе́ ра́ди роди́тися Хотящему,/ свя́те венчено́сче,// прему́дре Вонифа́тие.

Інший кондак, глас 4

Изы́де к прия́тию страстоте́рпческих моще́й и стра́ждущих зако́нне ве́ры ра́ди зря́,/ показа́л еси́ му́жески кре́пость свою́,/ устреми́вся на стра́сти испове́данием во Христа́,/ И́же прие́м по́честь побе́ды твоего́ страда́ния,// Вонифа́тие, при́сно моли́ за ны.

Преподобному Амфілохію Почаївськомуглас 4

Тропар, глас 4

Земли́ Волы́нския пресла́вна подви́жника/ и оби́тели Поча́евския досто́йна насельника/ люде́й правосла́вных изря́дна цели́теля/ яви́ тя́ Це́ркви Свое́й Христо́с Бо́г на́ш,/ преподо́бне о́тче Амфило́хие,/ Ему́ же усе́рдно моли́ся/ от наве́т вра́жиих свободи́тися// и спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 3

Я́ко ве́ры Правосла́вныя ревни́тель и благоче́стнаго жития́ учи́тель, в боле́знех и ско́рбех изря́дный помо́щник и защи́титель, пред Го́сподом предстои́ши преподо́бне Амфило́хие, сего́ ра́ди вопие́м ти́: сохрани́ оби́тель, в не́й же подвиза́лся еси́, и спаса́й на́с моли́твами твои́ми, о́тче блаже́нне.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

У Неділю святих праотців
Святі праотці — ось істинно великі люди! І якщо узагальнити думку, що визначає їхню величину, то вийде так: істинно великі тільки ті, які потрапляють до низки виконавців волі Божої про рід людський, — волі позитивної — адже багато чого буває тільки з попущення Божого; бувають також сильні діячі, які діють поза волею Божою й навіть всупереч їй. Можуть і ці здаватися великими, але не самі по собі, а за тими великими протидіями, які спричиняє Промисел Божий для усунення заподіяного ними зла. Пряму волю Божу про вічне спасіння ми знаємо; але плани Божі про тимчасове перебування людей на землі приховані від нас. Тому нам важко визначати, хто діє пряміше саме з волі Божої. Один тільки негативний критерій можна визнати вірним: хто діє всупереч визначенню Божому про вічне спасіння людей, того не можна вважати великим, хоч би якими показними були справи його, бо очевидно, що він іде проти явної волі Божої. Хоч ця воля відома стосується не тимчасового, а вічного, але то безсумнівно, що одна воля Божа не може суперечити іншій.

У Неділю святих отців

Святі праотці - ось істинно великі люди! І якщо узагальнити думку, що визначає їхню величину, то вийде так: істинно великі тільки ті, які потрапляють до низки виконавців волі Божої про рід людський, - волі позитивної, - адже багато чого буває тільки з попущення Божого; бувають також сильні діячі, які діють поза волею Божою й навіть всупереч їй. Можуть і ці здаватися великими, але не самі по собі, а за тими великими протидіями, які спричиняє Промисел Божий для усунення заподіяного ними зла. Пряму волю Божу про вічне спасіння ми знаємо; але плани Божі про тимчасове перебування людей на землі приховані від нас. Тому нам важко визначати, хто діє пряміше саме з волі Божої. Один тільки негативний критерій можна визнати вірним: хто діє всупереч визначенню Божому про вічне спасіння людей, того не можна вважати великим, хоч би якими показними були справи його, бо очевидно, що він іде проти явної волі Божої. Хоч ця воля відома стосується не тимчасового, а вічного, але то безсумнівно, що одна воля Божа не може суперечити іншій.

Ще 2 думки

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter