5 грудня 2022
понеділок · 22 листопада ст. ст.
Післясвято Введення. Апп. від 70-ти Филимона та Архипа і мц. рівноап. Апфії (I). Мц. Кікілії (Цецилії) та мчч. Валеріана, Тивуртія і Максима (близько 230). Мч. Менігна (250). Мч. Прокопія читця (303). Прп. Агави ісмаїльтянина (V). Прав. Михаїла воїна, болгарина (866). Блгв. Ярополка, у Святому Хрещенні Петра, кн. Володимир-Волинського (1086). Блгв. кн. Михаїла Тверського (1318). Сщмч. Володимира Рясенського пресвітера (1932), сщмчч. Іоасафа (Жевахова), єп. Могильовського, Іоанна Баранова, Василія Бови, Павла Євдокімова, Якова Соколова, Феодора Гусєва, Іоанна Смирнова, Ілії Громогласова, Олексія Бенеманського, Афанасія Мілова пресвітерів і прмч. Герасима (Мочалова) (1937). Прмчч. Євтихія (Діденко), Авеніра (Синицина), Савви (Суслова), Марка (Махрова) і мч. Бориса Козлова (1937). Прп. Параскеви (Матієшиної) спов. (1953).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостоламглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Я́ко зве́зды всесве́тлыя, просвеща́ющия концы́,/ апо́столы Христо́вы восхва́лим, Филимо́на сла́вного, и Архи́ппа свяще́ннаго,/ и Они́сима, и Ма́рка, и Аполло́са, с ни́миже и Апфи́ю всему́друю, вопию́ще:// моли́те непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 17:20-25)
Сказавши, що Син Людський з'явиться в День Свій, як блискавка, що миттєво висвітлює все піднебесне (Лк. 17:24), Господь додав: "Спочатку Йому належить багато постраждати і бути відкинутим цим родом" (Лк. 17:25). Зі змісту розмови видно, що це "належить постраждати" повинно передувати появі Господа у славі. Отже, весь час до того Дня — час страждань Господа. Сам Він постраждав в один відомий час; а після того страждання Його продовжуються у віруючих — страждання народження віруючих, їхнього виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх, бо союз Господь має зі Своїми не уявний лише та моральний, а живий, заради якого все, що стосується їхнього життя, сприймається і Ним, як Главою. Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найчутливіші скорботи — це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього відпадіння від віри. Але це — заключні поранення; постійні ж стріли — скорботи і спокуси та коливання віри невір'ям. Промови і писання, що дихають невір'ям, — розпалені стріли лукавого. У нинішній час багато кузень завів лукавий для кування таких стріл. Серця віруючих болять, буваючи уражені ними і бачачи поразки інших; з ними і Господь болить. Але з'явиться День слави Господньої — тоді відкриються таємниці темряви і ті, хто страждав, зрадіють із Господом. До того ж часу треба терпіти й молитися.
Ще 1 думка
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter










