21 листопада 2022
понеділок · 8 листопада ст. ст.
Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Архангелів Гавриїла, Рaфаїла, Уриїла, Селафіїла, Ієгудиїла, Варахіїла та Єреміїла.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
На утрені величання: «Величаем вас, Архангели и Ангели, и вся воинства, Херувими и Серафими, славящия Господа»
Тропарі та кондаки
Небесним Силамглас 4
Тропар, глас 4
Небе́сных во́инств Архистрати́зи,/ мо́лим вас при́сно мы недосто́йнии,/ да ва́шими моли́твами оградите́ нас/ кро́вом крил невеще́ственныя ва́шея сла́вы,/ сохраня́юще ны припа́дающия приле́жно и вопию́щия:/ от бед изба́вите ны,// я́ко чинонача́льницы вы́шних Сил.
Кондак, глас 2
Архистрати́зи Бо́жии,/ служи́телие Боже́ственныя сла́вы,/ А́нгелов нача́льницы, и челове́ков наста́вницы,/ поле́зное нам проси́те, и ве́лию ми́лость,// я́ко Безпло́тных Архистрати́зи.
Величание
Велича́ем вас,/ Арха́нгели и А́нгели/ и вся во́инства,/ Херуви́ми и Серафи́ми,// сла́вящия Го́спода.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 13:24-30)
Посіяно добре насіння, але прийшов ворог і посіяв бур'яни посеред пшениці. Бур'яни - це в Церкві єресі та розколи, а в кожному з нас погані помисли, почуття, бажання, пристрасті. Прийме людина добре насіння слова Божого, наважується жити свято і починає так жити. Коли засне людина така, тобто ослабить увагу до себе, тоді приходить ворог спасіння і вкладає в неї погані задуми, які, не будучи відкинуті відразу, дозрівають у бажання і пристрасті, і заводять своє коло справ і починань, які перемішуються зі справами, почуттями і думками добрими. І перебувають так обидва разом до жнив. Жнива ці - покаяння. Посилає Господь ангелів - почуття скорботи і страху Божого, і вони, з'явившись, як серп, палять усе бур'янове і спалюють у вогні самоосуду хворобливого. Пшениця чиста залишається в житниці серця, на радість і людині, і ангелам, і преблагому Богу, Якому в Трійці поклоняються.
Ще 2 думки
(Мф. 13:24-30,36-43)
Посіяно добре насіння, але прийшов ворог і посіяв кукіль посеред пшениці. Кукіль - це в Церкві єресі та розколи, а в кожному з нас погані помисли, почуття, бажання, пристрасті. Прийме людина добре насіння слова Божого, наважується жити свято і починає так жити.
Коли засне людина така, тобто ослабить увагу до себе, тоді приходить ворог спасіння і вкладає в неї погані задуми, які, не будучи відкинуті відразу, дозрівають у бажання і пристрасті, і заводять своє коло справ і починань, які перемішуються зі справами, почуттями і думками добрими. І перебувають так обидва разом до жнив.
Жнива ці - покаяння. Посилає Господь ангелів - почуття сокрушення і страху Божого, і вони, з'явившись, як серп, палять усе кукільне та спалюють у вогні самоосуду з жалем. Пшениця чиста залишається в житниці серця, на радість і людині, і ангелам, і преблагому Богові, у Трійці поклоняємому.
(Лк. 12:13-15,22-31)
«Хто поставив Мене судити чи ділити вас?» (Лк. 12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: «не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися» (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: «залиште мертвим ховати своїх мерців» (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що «краще не одружуватися» (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: «шукайте насамперед Царства Божого» (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter







