Знайдення мощей праведних Никодима, Гамаліїла та сина його Авива

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 2-й день

Праведний Никодим був «чоловіком із фарисеїв… із начальників іудейських» (Ін. 3:1), який увірував у Господа Іісуса Христа. Спаситель пояснив йому, як людина відроджується через Хрещення, проте він не зрозумів, як можна народитися знову. Коли Господь дорікнув йому за нерозуміння, він прийняв це зі смиренням (Ін. 3:1-21).

Никодим час від часу приходив до Христа, а також захищав Його перед фарисеями (Ін. 7:50-52). Після Хресної смерті Господа він приніс «суміш смирни і алоя», аби помазати Його Тіло (Ін. 19:39).

Коли його вигнали із синагоги за віру у Христа, святий Никодим оселився зі святим законовчителем Гамаліїлом у його заміському будинку, де залишався до своєї кончини.

Праведний Гамаліїл, у свою чергу, був учителем закону (Діян. 5:34) та наставником святого апостола Павла (Діян. 22:3).

У 415 році він з’явився священнику на ім’я Лукіан. На вигляд Гамаліїл, за ссловами отця Лукіана, був «мужем літнього віку, високого зросту, з приємним обличчям, довгою бородою, в білому одязі, розшитому золотими хрестами».

Гамаліїл тричі назвав отця Лукіана на ім’я і потім звелів йому піти до Єрусалима та сказати тамтешньому єпископу Іоанну, щоб він відкрив гробницю, де спочивали мощі праведного Гамаліїла й інших святих. Священник спитав у незнайомця, хто він, на що почув відповідь: «Я Гамаліїл, який наставив апостола Павла в Законі».

Тоді святий Гамаліїл розповів отцю Лукіану, де знайти мощі первомученика й архідиякона Стефана. Він також відкрив, що після того, як тіло святого Стефана пролежало непохованим день і ніч, він взяв його й поклав у гробниці, приготованій для себе. Там само були поховані праведний Никодим і син праведного Гамаліїла Авив, котрий, як і батько, свого часу прийняв Хрещення. Пізніше в цій гробниці був похований і сам Гамаліїл.

Отець Лукіан спершу з осторогою поставився до видіння, побоюючись, аби це не було оманою від лукавого. Однак після того, як святий Гамаліїл знову з’явився йому і наказав виконати свої повеління, пресвітер зробив це. Коли чесні останки були знайдені і відкриті, вони видавали прекрасні пахощі.

Святі мощі первомученика й архідиякона Стефана і праведних Никодима, Гамаліїла та сина його Авива в 428 році були перенесені до Константинополя і покладені в церкві на честь святого диякона Лаврентія.