...

Священномученик Миколай Казанський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 7-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 30-й день — Собор святих Таврійської духовної семінарії

Священномученик протоієрей Миколай Федорович Казанський народився 1874 року в селі Дмитрівка Таврійської губернії в сім’ї священнослужителя. Після закінчення духовної семінарії Миколай Федорович одружився і невдовзі прийняв священний сан. Служив він у рідній Таврійській губернії. Революція застала отця Миколая, коли він був кліриком Олександро-Невського кафедрального собору в Сімферополі.

1922 року отця Миколая було заарештовано разом з архієпископом Никодимом (Кротковим) та іншими священниками за протест проти вилучення богослужбового начиння. За груповою “Справою кримського духовенства” його засудили на три роки ув’язнення. З 1922 до 1925 року священномученик перебував у міській в’язниці в Нижньому Новгороді.

Вийшовши на волю, священник знову став служити в Сімферополі. Він відкрито проповідував проти обновленців, і невдовзі відбувся новий арешт.

Декілька років отець Миколай провів у в’язниці. На початку 30-х років він повернувся до Сімферополя і служив у Всіхсвятській церкві. Священник вів листування з колишнім Таврійським архієреєм Димитрієм (Абашидзе) і отримував від нього цінні духовні поради та настанови. Отець Миколай об’єднав навколо себе найтвердіших і найвірніших священнослужителів і мирян та керував їхнім духовним життям. З 1932 року він став найближчим помічником єпископа Порфирія (Гулевича), їх поєднував збіг поглядів на духовне і суспільне життя.

У цей час до храму, де служив отець Миколай, влаштувався працювати староста Миколай Тайнов. Він був секретним співробітником НКВС і доносив владі на священнослужителів і парафіян.

Невдовзі отця Миколая заарештували втретє. Його протримали у в’язниці три місяці. Повернувшись до церкви, отець Миколай розповідав парафіянам про гоніння на Церкву, про беззаконня, про те, що обновленцям допомагає НКВС. Під час кожного богослужіння він закликав молитися за всіх владик, священнослужителів і мирян, які перебувають у таборах та в’язницях. Про ці бесіди і проповіді церковний староста повідомляв до НКВС.

Отця Миколая знову заарештували. У цей час було сфабриковано групову “Справу єпископа Порфирія (Гулевича)”. Отця Миколая було заарештовано разом із владикою Порфирієм та ще десятьма священнослужителями. Він переніс безліч допитів, на яких слідчі намагалися зламати підслідного і змусити його обмовити себе. Але священник у свої шістдесят два роки тримався бадьоро, на запитання відповідав просто та коротко.

Священномученика звинуватили у поминанні гнаних священнослужителів під час Літургії. Він підтвердив це: “Так, під час кожного богослужіння я, як священнослужитель, закликаю вірян молитися за ув’язнених у в’язницях і тих, коті перебувають у вигнанні, маючи на увазі в останньому випадку висланих радянською владою людей”, — сказав отець Миколай. На звинувачення в тому, що він називав радянську владу антихристовою, священник відповів: “Так, я заявляю, що радянська влада, як така, що поширює безбожжя, є антихристиянською владою”.

Далі отця Миколая запитали, до якої церковної орієнтації він себе відносить. Священник твердо заявив, що належить до тихонівської орієнтації. Це означало, що він не визнає обновленство, яке підтримувала радянська влада, і є послідовником патріарха Тихона, котрого більшовики називали своїм “відкритим ворогом”. Отця Миколая було засуджено на п’ять років заслання і відправлено до Красноярського краю.

На засланні отець Миколай за жодних обставин не погоджувався зняти священницький одяг. І його заарештували вп’яте. В обвинувальному висновку було написано: “Затятий тихонівець і ворог радянської влади”. Без суду і слідства священник отримав ще десять років. Здоров’я отця Миколая було підірвано, і його помістили до колонії для інвалідів.

1939 року із Красноярської колонії отець Миколай відправив скаргу начальникові Управління НКВС про те, що він засуджений без суду і навіть не знає, за що. Ця скарга дії не мала.

У 1942 році протоієрей Миколай Казанський помер в ув’язненні в Устьвимському виправно-трудовому таборі.