Преподобний Макарій Великий, Єгипетський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 19-й день

Преподобний Макарій Великий народився в Єгипті близько 301 року. З любов’ю і старанням послужив він своїм батькам у старості, виконуючи заповідь про шанування батьків. Після їхньої кончини він став цілковито вільним від житейських турбот.

Під керівництвом досвідченого старця-інока преподобний Макарій став проходити безмовне іночеське життя і рукоділля. Спочатку він оселився в безлюдному місці неподалік від села, де жив. Потім святий переселився на Нітрійську гору в Фаранській пустелі.

Проживши три роки в пустелі, він пішов до преподобного Антонія Великого. Авва Антоній з любов’ю прийняв блаженного Макарія, який став його відданим учнем і послідовником. З ним преподобний Макарій жив довгий час.

Потім, за порадою святого авви, він віддалився до Скитської пустелі, що в північно-західній частині Єгипту. Він так просяяв своїми подвигами, що його стали називати “юнаком-старцем”, адже, ледве досягнувши тридцятилітнього віку, він проявив себе зрілим іноком. Тут преподобному Макарію доводилося боротися з бісами день і ніч. Вони волали, що не можуть подолати його, бо він має велику зброю — смирення.

Коли святому виповнилося сорок років, він був висвячений в сан священника і поставлений настоятелем (аввою) іноків, які жили в Скитській пустелі. У ці роки преподобний Макарій часто відвідував святого Антонія Великого, одержуючи від нього настанови в духовних бесідах. Разом з двома іншими учнями преподобного Антонія він сподобився бути присутнім під час його блаженної кончини.

До преподобного Макарія приходили безліч людей, тож він мав мало часу, щоб в усамітненні віддаватися богомислію. Тому преподобний викопав під своєю келією глибоку печеру, де ховався від тих, хто постійно приходив до нього і порушував його богомисліє та молитву.

Святий Макарій досяг такого дерзновіння в ходінні перед Богом, що по його молитві Господь воскрешав померлих. Попри це він продовжував зберігати надзвичайне смирення.

У роки царювання імператора-аріанина Валента (364–378) преподобний Макарій Великий разом з преподобний Макарієм Александрійським зазнав переслідування з боку аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на пустельний острів, де жили язичники. Там, по молитвам святих, одержала зцілення донька жерця. Після цього сам жрець і всі жителі острова прийняли Святе Хрещення. Дізнавшись про це, аріанський єпископ посоромився і дозволив старцям повернутися до своїх пустиней.

Шістдесят років прожив святий Макарій у мертвій для світу пустелі. Більше всього часу він проводив у бесіді з Богом, часто перебуваючи в стані духовного піднесення. Свій великий подвижницький досвід авва виразив у глибоких богословських творах. П’ятдесят бесід і сім подвижницьких слів залишилися дорогоцінним спадком духовної мудрості преподобного Макарія Великого. Основна думка в його творах полягає в тому, що найвищий благом і ціллю людини є з’єднання душі з Богом.

Преподобний дожив до дев’яноста років. Незадовго до кончини йому з’явилися преподобні Антоній і Пахомій. Вони повідомили радісну звістку про його близький перехід у блаженні небесні обителі. Преподобний Макарій став готуватися до своєї смерті.

Через дев’ять днів йому з’явився херувим з безліччю ангелів. Коли свята душа преподобного Макарія була взята херувимом і піднесена на небо, дехто із отців мисленними очима бачив, що повітряні біси у віддаленні стояли й волали, що уникнув їх святий Макарій.

Преподобний помер близько 390–391 років.

Тропарі, кондаки, молитви та величання