Преподобномученик і сповідник Стефан Новий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 28-й день

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився 715 року в Константинополі в благочестивій християнській сім’ї. Його батьки, маючи двох дочок, молили Господа про народження сина. Новонародженого Стефана мати принесла до Влахернського храму в ім’я Пресвятої Богородиці і присвятила Богові.

У той час імператор Лев Ісавр (716–741) розпочав гоніння на святі ікони і їхніх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі за підтримки царя захоплювали чільні позиції в імперії і Церкві. Гнане сильними світу цього православ’я зберігалося у віддалених від столиці монастирях, у відокремлених келіях і в серцях мужніх та вірних своїх послідовників.

Православні батьки святого Стефана, обтяжуючись навколишнім нечестям, віддалилися із Константинополя до Віфінії. Свого шістнадцятирічного сина вони віддали на послух блаженному Іоанну, який подвизався у відокремленому місці на горі святого Авксентія.

Понад п’ятнадцять років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна. Він цілком віддав свою волю цьому духоносному старцю, навчаючись у нього чернечого ділання. Згодом Стефан отримав звістку про те, що помер його батько, а мати і сестри прийняли чернечий постриг.

Через деякий час помер і наставник святого, блаженний Іоанн. З глибоким сумом Стефан віддав погребінню його чесне тіло. Сам Стефан продовжив чернечий подвиг у його печері.

Невдовзі до подвижника стали приходити ченці, які хотіли вчитися у нього доброчесного і спасительного життя. Поступово утворився монастир, ігуменом якого став святий Стефан.

У сорокадворічному віці ігумен Стефан покинув створену ним обитель і пішов на іншу гору. На її вершині, у відокремленій келії, він перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром утворилася громада ченців, які шукали духовного наставництва святого Стефана.

Льва Ісавра на імператорському престолі змінив Константин Копронім (741–775). Він був ще лютішим гонителем православного благочестя і ще ревнішим іконоборцем. Імператор скликав іконоборчий собор. На ньому ікони було оголошено ідолами, а всіх, хто православно поклоняється їм, було піддано анафемі. Іконошанування було визнано єрессю.

Тим часом обитель святого Стефана та її ігумен стали відомі в столиці. Імператора розгнівали відкрите заохочення іконошанування й осуд гонителів православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Константинопольський Константин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиренного супротивника його іконоборчим прагненням. Він доклав чимало зусиль, щоб привернути його на свій бік або погубити.

Святого Стефана намагалися переманити до стану іконоборців спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, але марно. Тоді святого оббрехали, звинувативши в співмешканні з черницею. Однак його провину не було доведено, оскільки обмовлена черниця мужньо заперечувала провину і померла від катувань та мук. Зрештою, імператор наказав ув’язнити святого до темниці, а обитель його розорити.

У в’язницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував усі доводи єретиків і залишився вірним православ’ю. Тоді імператор наказав вигнати святого на один із островів у Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди невдовзі зібралися його учні.

Деякий час потому святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чудеса, які відбуваються по його молитвам, розносилася всією імперією і зміцнювала віру та дух православ’я в народі.

Імператор наказав перевести Стефана до темниці на острів Фарос, а потім представити його на суд. На суді святий спростував доводи єретиків, які судили його. Він також пояснив догматичну сутність іконошанування і звинуватив іконоборців у тому, що, хулячи ікони, вони зводять хулу на Христа і Богоматір. Для доказу святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що зробили б вони з людиною, яка, кинувши монету, стала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б неодмінно страчена за те, що збезчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає на того, хто збезчестить образ Царя Небесного і Його святих. Преподобномученик кинув монету на землю і став топтати її ногами.

Імператор наказав у кайданах відправити святого до в’язниці, де вже перебували триста сорок два старці, засуджені за шанування ікон. У цій в’язниці святий Стефан пробув одинадцять місяців, втішаючи в’язнів. Разом з ними він звершував молебний спів, часто виконуючи тропар Нерукотворному Образу Спасителя. Безліч людей приходили до в’язниці і просили святого Стефана помолитися за них.

Імператор дізнався, що святий і в темниці створив монастир, де постійно триває моління й шануються святі ікони. Він послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли до в’язниці й побачили осяяне Божественним світлом обличчя преподобного, вони впали йому в ноги, просили прощення і його молитов. Імператорові вони сказали, що виконали наказ.

Але Константин Копронім дізнався правду і вдався ще до однієї брехні. Сказавши своїм воїнам, що святий нібито хоче скинути його з престолу, він направив їх до темниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам. Вони схопили його і поволокли вулицями міста. Понівечене тіло мученика кинули до ями, де ховали злочинців.

Наступного ранку над Авксентієвою горою з’явилася вогняна хмара. Потім густа імла опустилася на столицю і пронеслася сильна буря, яка вразила багатьох.

Тропарі, кондаки, молитви та величання