Преподобномученик і сповідник Стефан Новий

Преподобномученик і сповідник Стефан Новий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 28-й день

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився 715 року в Константинополі в благочестивій християнській сім’ї. Його батьки, маючи двох дочок, молили Господа про народження сина. Новонародженого Стефана мати принесла до Влахернського храму в ім’я Пресвятої Богородиці і присвятила Богові.

У той час імператор Лев Ісавр (716–741) розпочав гоніння на святі ікони і їхніх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі за підтримки царя захоплювали чільні позиції в імперії і Церкві. Гнане сильними світу цього православ’я зберігалося у віддалених від столиці монастирях, у відокремлених келіях і в серцях мужніх та вірних своїх послідовників.

Православні батьки святого Стефана, обтяжуючись навколишнім нечестям, віддалилися із Константинополя до Віфінії. Свого шістнадцятирічного сина вони віддали на послух блаженному Іоанну, який подвизався у відокремленому місці на горі святого Авксентія.

Понад п’ятнадцять років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна. Він цілком віддав свою волю цьому духоносному старцю, навчаючись у нього чернечого ділання. Згодом Стефан отримав звістку про те, що помер його батько, а мати і сестри прийняли чернечий постриг.

Через деякий час помер і наставник святого, блаженний Іоанн. З глибоким сумом Стефан віддав погребінню його чесне тіло. Сам Стефан продовжив чернечий подвиг у його печері.

Невдовзі до подвижника стали приходити ченці, які хотіли вчитися у нього доброчесного і спасительного життя. Поступово утворився монастир, ігуменом якого став святий Стефан.

У сорокадворічному віці ігумен Стефан покинув створену ним обитель і пішов на іншу гору. На її вершині, у відокремленій келії, він перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром утворилася громада ченців, які шукали духовного наставництва святого Стефана.

Льва Ісавра на імператорському престолі змінив Константин Копронім (741–775). Він був ще лютішим гонителем православного благочестя і ще ревнішим іконоборцем. Імператор скликав іконоборчий собор. На ньому ікони було оголошено ідолами, а всіх, хто православно поклоняється їм, було піддано анафемі. Іконошанування було визнано єрессю.

Тим часом обитель святого Стефана та її ігумен стали відомі в столиці. Імператора розгнівали відкрите заохочення іконошанування й осуд гонителів православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Константинопольський Константин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиренного супротивника його іконоборчим прагненням. Він доклав чимало зусиль, щоб привернути його на свій бік або погубити.

Святого Стефана намагалися переманити до стану іконоборців спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, але марно. Тоді святого оббрехали, звинувативши в співмешканні з черницею. Однак його провину не було доведено, оскільки обмовлена черниця мужньо заперечувала провину і померла від катувань та мук. Зрештою, імператор наказав ув’язнити святого до темниці, а обитель його розорити.

У в’язницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував усі доводи єретиків і залишився вірним православ’ю. Тоді імператор наказав вигнати святого на один із островів у Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди невдовзі зібралися його учні.

Деякий час потому святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чудеса, які відбуваються по його молитвам, розносилася всією імперією і зміцнювала віру та дух православ’я в народі.

Імператор наказав перевести Стефана до темниці на острів Фарос, а потім представити його на суд. На суді святий спростував доводи єретиків, які судили його. Він також пояснив догматичну сутність іконошанування і звинуватив іконоборців у тому, що, хулячи ікони, вони зводять хулу на Христа і Богоматір. Для доказу святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що зробили б вони з людиною, яка, кинувши монету, стала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б неодмінно страчена за те, що збезчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає на того, хто збезчестить образ Царя Небесного і Його святих. Преподобномученик кинув монету на землю і став топтати її ногами.

Імператор наказав у кайданах відправити святого до в’язниці, де вже перебували триста сорок два старці, засуджені за шанування ікон. У цій в’язниці святий Стефан пробув одинадцять місяців, втішаючи в’язнів. Разом з ними він звершував молебний спів, часто виконуючи тропар Нерукотворному Образу Спасителя. Безліч людей приходили до в’язниці і просили святого Стефана помолитися за них.

Імператор дізнався, що святий і в темниці створив монастир, де постійно триває моління й шануються святі ікони. Він послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли до в’язниці й побачили осяяне Божественним світлом обличчя преподобного, вони впали йому в ноги, просили прощення і його молитов. Імператорові вони сказали, що виконали наказ.

Але Константин Копронім дізнався правду і вдався ще до однієї брехні. Сказавши своїм воїнам, що святий нібито хоче скинути його з престолу, він направив їх до темниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам. Вони схопили його і поволокли вулицями міста. Понівечене тіло мученика кинули до ями, де ховали злочинців.

Наступного ранку над Авксентієвою горою з’явилася вогняна хмара. Потім густа імла опустилася на столицю і пронеслася сильна буря, яка вразила багатьох.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Стефану Новому, глас 4

По́стнически предподвиза́вся на горе́,/ у́мная враго́в ополче́ния/ всеору́жием Креста́ погуби́л еси́, всеблаже́нне,/ па́ки же ко страда́льчеству му́жески вооружи́лся еси́,/ уби́в Копрони́ма мече́м ве́ры,/ и обои́х ра́ди венча́лся еси́ от Бо́га,// преподобному́чениче Стефа́не приснопа́мятне.

Ин тропарь преподобномученику Стефану Новому, глас 3

Я́ко предпросия́вый, Стефа́не, житие́м по́стническим,/ и в ми́ре облиста́л еси́ тече́нием страда́льчества,/ разгна́л еси́ мра́чную пре́лесть ерети́чествующих,/ показа́вый и́стинную сла́ву правосла́вных,/ сего́ ра́ди просла́вился// я́ко Боже́ственный свиде́тель И́стины Христо́вы.

Кондак преподобномученику Стефану Новому, глас 8

Тро́ицы рачи́теля и Боже́ственнаго Стефа́на/ восхва́лим ве́рно пе́сньми, празднолю́бцы, от се́рдца,/ я́ко почествова́вша начерта́ние кра́сное Влады́ки и Ма́тере Его́,/ и согла́сно ны́не от любве́ возопии́м ему́, ра́дующеся:// ра́дуйся, о́тче присносла́вне.

Ин кондак преподобномученику Стефану Новому, глас 3

Из непло́дна, преподо́бне, ко́рене/ возрасте́ ветвь/ первострада́льцу тезоимени́те,/ мона́хов наста́вник вели́к, о́тче, яви́лся еси́/ и, я́рости не убоя́вся царя́,/ не хотя́ща Христо́в че́ствовати о́браз,/ сего́ ра́ди сконча́вся,// му́ченический вене́ц прия́л еси́, Стефа́не.

Величание преподобномученику Стефану Новому

Ублажа́ем тя,/ преподобному́чениче Стефа́не,/ и чтим святу́ю па́мять твою́,/ наста́вниче мона́хов// и собесе́дниче а́нгелов.

Тропaрь, глaсъ д7:

П0стнически предподвизaвсz на горЁ, ќмнаz врагHвъ њполчє1ніz всеoрyжіемъ кrтA погуби1лъ є3си2, всебlжeнне, пaки же ко страдaльчеству мyжески воoружи1лсz є3си2, ўби1въ копрwнЂма мечeмъ вёры: и3 nбои1хъ рaди вэнчaлсz є3си2 t бGа, прпdбномч7ниче стефaне приснопaмzтне.

И$нъ тропaрь, глaсъ G:

Ћкw предпросіsвый, стефaне, житіeмъ п0стническимъ, и3 въ мjрэ њблистaлъ є3си2 течeніемъ страдaльчества, разгнaлъ є3си2 мрaчную прeлесть є3ретjчествующихъ, показaвый и4стинную слaву правослaвныхъ, сегw2 рaди прослaвилсz ћкw бжcтвенный свидётель и4стины хrт0вы.

Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:

Трbцы рачи1телz и3 бжcтвеннаго стефaна восхвaлимъ вёрнw пёсньми, празднолю1бцы, t сeрдца, ћкw почествовaвша начертaніе крaсное вLки, и3 м™ре є3гw2, и3 соглaснw нhнэ t любвE возопіи1мъ є3мY, рaдующесz: рaдуйсz, џтче приснослaвне.

Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днeсь:

И#з8 непл0дна, прпdбне, к0рене возрастE вётвь, первострадaльцу тезоимени1те, монaхwвъ настaвникъ вели1къ, џтче, kви1лсz є3си2, и3 ћрости не ўбоsвсz царS, не хотsща хrт0въ чествовaти џбразъ: сегw2 рaди скончaвсz, мyченическій вэнeцъ пріsлъ є3си2, стефaне.

Ще в розробці