Явлення Світлописаного образа Пресвятої Богородиці в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 21-й день

21 серпня / 3 вересня 1903 року під час роздачі милостині убогим ченцям біля Великих монастирських воріт Свято-Пантелеймонівського монастиря Святої Гори Афон чернець Гавриїл зробив фотознімок. Проявивши знімок, на свій превеликий подив він побачив на чорно-білій світлині образ Богоматері, Яка смиренно одержувала благословенний кругляк хліба.

Монастирські архіви свідчать, що з кінця ХІХ до початку ХХ століття ченці щотижня роздавали милостиню нужденним. Кожного тижня із двох південних портів Одеси й Таганрога, де знаходилися подвір’я Свято-Пантелеймонівського монастиря, приходили до афонської пристані великі і малі кораблі з продуктами харчування та життєво необхідними матеріалами. Вони були призначені для трьох тисяч насельників обителі і чотирьох тисяч російськомовних ченців, які подвизалися в різних місцях Святої Гори.

Біля Великих воріт обителі збирався натовп бідних ченців-сиромахів і благочестивих мандрівників. Збереглися дані про те, що близько 600–800 осіб отримували із рук ченців хлібні коржі — череки. В урочні дні по милостиню до монастирських воріт стали приходити й люди, які нічим не займаються, упиваються і нікому не підкоряються.

14 серпня 1903 року монастир отримав лист із Кінота, в якому висловлювалося невдоволення щодо «марної» і «шкідливої», на його думку, милостині. Вище Священне управління Святої Гори зажадало від священноначалія Пантелеймонівського монастиря скасувати роздачу милостині і знайти прийнятнішу й неспокусливу форму допомоги.

21 серпня, рівно через тиждень після отримання кінотського листа, ченці Руської обителі вирішили востаннє дотриматися традиції і роздати милостиню, а вже потім зачитати присутнім зміст листа. У цей час за звичаєм біля головної порти вже зібралися в очікуванні милостині сотні нужденних і мандрівних людей. Під час роздачі череків ієромонах Гавриїл зробив фотознімок, на якому проявився образ Богоматері, Котра смиренно отримувала разом з іншими прохачами благословенну милостиню.

Дивлячись на незвичайний знімок, ченці тут же згадали розповідь ченця Севастіана, який чув від портарів, ніби «один пустельник бачив декілька разів жінку під час роздачі череків». Деякі із подвижників, котрі теж бачили наяву Дивовижну Діву серед убогих ченців і прохачів милостині, хотіли сказати про це воротареві, проте в самий день фотографування Її ніхто не бачив.

Богородиця незмінно промишляла про тих, хто подвизається в Її земному уділі. За велінням Цариці Небесної монастир продовжив задовольняти потреби бідної братії: після братських трапез в обителі влаштовували трапези для бідняків, а келар видавав їм зі складу продукти харчування.

Наприкінці 1980-х років, з початком відновлення обителі, дивовижну фотографію було розмножено з доданням короткого опису події та поширено серед прочан. Для нового покоління людей, які постраждали від атеїстичної пропаганди, фотографія послужила чинником запевнення в бутті духовного світу, про що багаторазово свідчили в обителі паломники.

Святкування на честь Світлописаного образа було встановлено Собором старців монастиря в 2003 році з благословення ігумена архімандрита Єремії у 100-літню річницю його явлення. Назва «Світлописаний образ» народилася під час складання богослужбового послідування (слово «світлописання» є буквальним перекладом грецького слова «фотографія»). Тоді ж було створено іконописне зображення явлення для богослужбового використання. На підставі літописних записів і усних спогадів, що дійшли, було відтворено історію події.

У 2011 році на місці явлення Божої Матері було споруджено пам’ятну каплицю, до якої було підведено джерело води для звершення водосвятних молебнів. Відомі випадки полегшення тілесних і душевних недуг від вживання води із цього джерела.

Того ж року на першому поверсі братського Покровського корпусу було влаштовано й освячено храм-паракліс на честь Світлописаної ікони.

Тропарі, кондаки, молитви та величання