Вхід Господній до Єрусалима
Неділя 6-та Великого посту, ваій (цвітоносна, Вербна неділя)
Свято Входу Господнього до Єрусалима зазвичай називають у народі “Вербною неділею”. Православні християни поспішають до церкви з пучками пухнастих верб. Нас охоплює радісне передчуття: за тиждень – Великдень! Але до чого тут верби, про які нічого не знали євангельські герої? Який взагалі історичний смисл свята?
Звернімося до євангельської історії.
Рання весна 30 року від Різдва Христового. До Єрусалима вже прибув військовий губернатор (прокуратор, точніше – префект) Іудеї Понтій Пилат, щоб спостерігати за бунтівними підданими. Скоро єврейська Пасха, і за шість днів до неї Христос прямує до міських воріт, немов бажаючи посісти належний Йому царський престол, уперше дозволяючи називати Себе Царем. Це – остання спроба відвернути людей від політичних хибних думок, вказавши істинний характер Свого Царства “не від світу цього”. Тому під Іісусом не бойовий кінь, а лагідний осел, який символізує мир. А люди розмахують пальмовими гілками й кричать “осанна!” (“спасай нас!”). Вони чекають, що Він явить Божественну силу, ненависні римські окупанти будуть знищені – і прийде вічне Месіанське Царство. Але Христос не винищуватиме римські легіони й не змінюватиме політичний устрій світу. Це безглуздо, якщо немає оновлення морального. Подібні спроби обертаються ще більшою бідою.
Мине чотири дні, і невірні учні в страху розбіжаться із нічного Гефсиманського саду, залишивши зв’язаного Вчителя в руках варти; а юрба, яка нині вітає Месію захопленими криками, буде в озлобленні волати: “Розіпни, розіпни Його!” Він не виправдає її очікувань…
Наслідуючи сучасників Христа, ми теж зустрічаємо Його з зеленими гілками в руках. Християни Сходу – з гілками фінікових пальм чи лавру або квітами. У жителів Півночі вони мимоволі замінюються вербами – першими деревами, що зеленіють. Їх освячують напередодні свята, на всенічному бдінні, після читання Євангелія. У народі набули поширення різноманітні “вербні” звичаї та обряди: зберігати освячену в церкві вербу протягом року, прикрашати нею домашні ікони та ставити на підвіконня, приносити на могили родичів, окропляти вербним пензлем, змоченим у святій воді, худобу, їсти вербну кашу, зварену з бруньками верби, які тільки-но розпустилися, та її сережками.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь на Вход Господень в Иерусалим, глас 1
О́бщее воскресе́ние/ пре́жде Твоея́ стра́сти уверя́я/ из ме́ртвых воздви́гл еси́ Ла́заря, Христе́ Бо́же./ Те́мже и мы, я́ко о́троцы побе́ды зна́мения нося́ще,/ Тебе́ Победи́телю сме́рти вопие́м:/ оса́нна в вы́шних,// благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Ин тропарь на Вход Господень в Иерусалим, глас 4
Спогре́бшеся Тебе́ креще́нием, Христе́ Бо́же наш,/ безсме́ртныя жи́зни сподо́бихомся воскресе́нием Твои́м,/ и воспева́юще зове́м:/ оса́нна в вы́шних,// благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Въ недёлю вaій.
Тропaрь, глaсъ №:
Џбщее воскrніе прeжде твоеS стrти ўвэрsz, и3з8 мeртвыхъ воздви1глъ є3си2 лaзарz хrтE б9е. Тёмже и3 мы2 ћкw џтроцы побёды знaмєніz носsще, тебЁ побэди1телю смeрти вопіeмъ: њсaнна въ вhшнихъ, бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне.
И# другjй, глaсъ д7:
Спогрeбшесz тебЁ крещeніемъ хrтE б9е нaшъ, безсмeртныz жи1зни спод0бихомсz воскrніемъ твои1мъ, и3 воспэвaюще зовeмъ: њсaнна въ вhшнихъ, бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:
На пrт0лэ на нб7си2, на жребsти на земли2 носи1мый хrтE б9е, ѓгGлwвъ хвалeніе, и3 дэтeй воспэвaніе пріsлъ є3си2 зовyщихъ ти2: бlгословeнъ є3си2 грzдhй ґдaма воззвaти.
Задост0йникъ:
Їрм0съ: БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ, состaвите прaздникъ, и3 веселsщесz пріиди1те, возвели1чимъ хrтA, съ вaіами и3 вётвьми, пёсньми зовyще: бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDа сп7са нaшегw.
Величaніе:
Величaемъ тS, живодaвче хrтE, њсaнна въ вhшнихъ, и3 мы2 тебЁ вопіeмъ: бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Ще в розробці