...

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 14-й день

У 326 році імператор Константин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню — Хрест Господній. Матір імператора, рівноапостольна Єлена, вирушила шукати його на Святу Землю.

Розкопки стали проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І справді, в землі знайшли три хрести, гвіздки і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Як говорить Передання, до одного із хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Так імператор Константин і цариця Єлена дізналися, який із хрестів є той самий. Вони вклонилися святині, а потім патріарх Єрусалимський Макарій став показувати її народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («воздвигав») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!»

У VII столітті зі спогадом знайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад, а саме про повернення Древа Животворящого Хреста Господнього із Перської неволі.

614 року Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише в 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест до Єрусалима.

Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші кажуть, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі православного храму Воскресіння в Єрусалимі.

Воздвиження є Господським, тобто присвяченим Господу Іісусу Христу, двунадесятим святом. Тому богослужіння цього свята не поєднуються з жодною іншою службою. Наприклад, пам’ять Іоанна Златоуста переноситься на інший день.

Цікаво, що під час утрені на Хрестовоздвиження Євангеліє читається не на середині храму, а у вівтарі.

Кульмінаційний момент свята настає тоді, коли головний священник або єпископ, одягнений у бордові (або фіотелові чи червоні ризи), виносить Хрест. Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

Хрест лежить на аналої до 4 жовтня, дня віддання Воздвиження. На віддання священник несе хрест у вівтар.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Воздвижению Честнаго и Животворящего Креста Господня, глас 1

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́/ и благослови́ достоя́ние Твое́,/ побе́ды на сопроти́вныя да́руя// и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

Кондак Воздвижению Честнаго и Животворящего Креста Господня, глас 4

Вознесы́йся на Крест во́лею,/ тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству,/ щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же,/ возвесели́ нас си́лою Твое́ю,/ побе́ды дая́ нам на сопоста́ты,/ посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра,// непобеди́мую побе́ду.

Тропaрь, глaсъ №:

Сп7си2, гDи, лю1ди тво‰, и3 бл7гослови2 достоsніе твоE, побBды на сопроти6вныz дaруz, и3 твоE сохранsz кrт0мъ твои1мъ жи1тельство.

Кондaкъ, глaсъ д7. Самопод0бенъ:

Вознесhйсz на кrтъ в0лею, тезоимени1тому твоемY н0вому жи1тельству, щедрHты тво‰ дaруй, хrтE б9е. возвесели2 си1лою твоeю вBрныz лю1ди тво‰, побBды даS нaмъ на сопостaты, пос0біе и3мyщымъ твоE nрyжіе ми1ра, непобэди1мую побёду.

Ще в розробці