Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 14-й день

У 326 році імператор Константин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню — Хрест Господній. Матір імператора, рівноапостольна Єлена, вирушила шукати його на Святу Землю.

Розкопки стали проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І справді, в землі знайшли три хрести, гвіздки і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Як говорить Передання, до одного із хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Так імператор Константин і цариця Єлена дізналися, який із хрестів є той самий. Вони вклонилися святині, а потім патріарх Єрусалимський Макарій став показувати її народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («воздвигав») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!»

У VII столітті зі спогадом знайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад, а саме про повернення Древа Животворящого Хреста Господнього із Перської неволі.

614 року Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише в 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест до Єрусалима.

Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші кажуть, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі православного храму Воскресіння в Єрусалимі.

Воздвиження є Господським, тобто присвяченим Господу Іісусу Христу, двунадесятим святом. Тому богослужіння цього свята не поєднуються з жодною іншою службою. Наприклад, пам’ять Іоанна Златоуста переноситься на інший день.

Цікаво, що під час утрені на Хрестовоздвиження Євангеліє читається не на середині храму, а у вівтарі.

Кульмінаційний момент свята настає тоді, коли головний священник або єпископ, одягнений у бордові (або фіотелові чи червоні ризи), виносить Хрест. Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

Хрест лежить на аналої до 4 жовтня, дня віддання Воздвиження. На віддання священник несе хрест у вівтар.

Тропарі, кондаки, молитви та величання