Великомученик Прокопій (до мучеництва Неаній) Кесарійський (Палестинський)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 8-й день

Святий великомученик Прокопій, у миру Неаній, родом із Єрусалима, жив і постраждав у часи царювання імператора Діоклітіана (284–305). Батько його, знатний римлянин на ім’я Христофор, був християнином, але мати святого, Феодосія, залишалася язичницею. Рано втративши батька, Прокопій був вихований матір’ю.

Здобувши прекрасну світську освіту, Прокопій був представлений Діоклітіану в перший рік його вступу на престол і швидко зріс на службі. До 303 року, коли було розпочато відкрите гоніння на християн, Неаній був посланий проконсулом до Александрії з велінням нещадно переслідувати Церкву Божу.

Але на шляху до Єгипту, поблизу сирійського міста Апамеї, Неанію було явлення Господа Іісуса Христа, як колись Савлу на шляху до Дамаска. Божественний голос мовив: «Неанію, і ти йдеш на Мене?» Неаній запитав: «Хто Ти, Господи?» — «Я — розіп’ятий Іісус, Син Божий». Водночас у повітрі з’явився сяючий хрест.

Після видіння Неаній відчув у своєму серці невимовну радість і духовну втіху й перетворився із гонителя на ревного послідовника Христа. Відтоді він полюбив християн і переможно боровся тільки проти варварів-язичників.

Але на святому угоднику збулося слово Спасителя, що «вороги людині — домашні її» (Мф. 10:36). Мати-язичниця сама прийшла до імператора зі скаргою на сина, який не шанує вітчизняних богів. Неанія викликали до прокуратора Іудеї Іуста, де йому урочисто вручили послання Діоклітіана. Прочитавши повне богохульств послання, Неаній мовчки на очах у всіх порвав його. Це був уже злочин, котрий римляни визначили як «образа величності».

Неаній був узятий під варту і в кайданах відправлений до Кесарії Палестинської, де колись був ув’язнений апостол Павло. Після страшних мук святого кинули до сирої темниці. Вночі в тюремній кімнаті засяяло світло, і Сам Господь Іісус Христос, прийшовши зі світлими ангелами, звершив Хрещення страждальця-сповідника, давши йому ім’я Прокопій.

Багаторазово святого Прокопія водили в судилище, примушували відректися від Христа і знову піддавали тортурам. Стійкість мученика і його полум’яна віра зводили рясну благодать Божу на людей, які бачили катування. Натхненні подвигом Прокопія, пішли під меч ката багато хто із колишніх сторожів святого в’язня, а також римські солдати разом зі своїми трибунами Нікостратом і Антіохом. Мученицькими вінцями закарбували свою віру дванадцять жінок-християнок, які самі прийшли до воріт Кесарійської преторії.

Вражена великою вірою християн і їхньою мужністю, бачачи непохитність сина, який переносив тяжкі страждання, Феодосія покаялася, стала до лав сповідниць і була страчена. Зрештою, вже новий прокуратор, Флавіан, переконавшись у марності тортур, засудив святого великомученика Прокопія на усічення мечем.

Вночі християни взяли багатостраждальне тіло і, оповивши гробовими пеленами, зі сльозами і молитвами віддали землі († 303).

Тропарі, кондаки, молитви та величання