Великомученик і цілитель Пантелеймон
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 27-й день
Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився у Віфінії (Мала Азія) у місті Нікомідія в родині знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (що значить «у всьому лев»), адже батьки хотіли бачити його мужнім і безстрашним юнаком. Мати, свята Єввула, виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано закінчила своє земне життя. Тоді батько віддав Пантолеона до язичницької граматичної школи, а потім навчав його медичного мистецтва у знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросина.
Вирізняючись красномовством, гарною поведінкою й незвичайною красою, юний Пантолеон був представлений імператорові Максиміану (284–305), який захотів залишити його при своєму дворі й зробити згодом придворним лікарем.
У Нікомідії тоді таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрміп і Єрмократ, які вціліли після спалення двадцяти тисяч християн у Нікомідійській церкві в 303 році й страждань священномученика Анфіма. Із вікна відокремленого будиночка святий Єрмолай неодноразово бачив благовидного юнака й прозорливо провидів у ньому вибраний сосуд благодаті Божої.
Одного разу пресвітер покликав Пантолеона до свого пристановища і, розпитавши про батьків, про віру і про все його життя, почав з ним бесіду, під час якої виклав йому основні істини християнської віри. «Вір мені, о добрий юначе! — говорив він, — Істинний і Всемогутній Бог є єдиний — Іісус Христос, у Котрого якщо ти віруватимеш, то зцілятимеш будь-які хвороби самим лише прикликанням Його пречистого імені». Відтоді Пантолеон став щодня заходити до священномученика Єрмолая і з задоволенням слухав те, що відкривав йому Божий служитель про Найсолодшого Іісуса Христа.
Одного разу, повертаючись від учителя, юнак побачив мертву дитину, яка лежала на дорозі, укушена єхидною, котра звивалася поруч. Сповнившись жалю й співчуття, Пантолеон став просити Господа про воскресіння померлого й умертвіння отруйного гада. Він твердо вирішив, що в разі виконання його молитви стане християнином і прийме Святе Хрещення. «Господи Іісусе Христе, — молився він, — хоч я і недостойний прикликати Тебе, але якщо Ти прагнеш, аби я зробився рабом Твоїм, прояви силу Твою і зроби так, щоб в ім’я Твоє отрок цей ожив, а єхидна здохла!» І через дію Божественної благодаті дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах здивованого Пантолеона.
Після цього чуда святий Єрмолай охрестив юнака в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, звершив Божественну літургію, і Пантолеон причастився Божественних і Животворящих Тайн Тіла й Крові Христових. Сім днів провів новоохрещений у свого духоносного вчителя, всмоктуючи у своє серце богоодкровенні істини Святого Євангелія.
Ставши християнином, Пантолеон часто розмовляв зі своїм батьком, розкриваючи йому оману язичництва й поступово підготовляючи до прийняття християнства. У цей час Пантолеон уже був відомий як гарний лікар, тому до нього привели сліпого, котрого ніхто інший не міг зцілити. «Світло очам твоїм поверне Отець світла, Бог істинний, — сказав йому святий, — в ім’я Господа мого Іісуса Христа, Який просвіщає сліпих, прозри!» Сліпий одразу прозрів, а разом з ним духовно прозрів і батько святого — Євсторгій, і обидва з радістю прийняли Святе Хрещення.
Після смерті батька святий Пантолеон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував усіх, хто звертався до нього, відвідував у темницях в’язнів і зціляв стражденних не так медичними засобами, як прикликанням Господа Іісуса Христа. «Всецілюща сила моя і слава Христос є — Істинний Бог», — говорив він.
Слава про милостивого й безкорисливого лікаря поширилася всім містом, і жителі, залишивши всіх інших лікарів, стали звертатися тільки до святого Пантолеона. Це викликало заздрість, і лікарі донесли імператорові, що святий Пантолеон християнин та лікує християнських в’язнів.
Максиміан умовляв святого спростувати наклеп та принести жертву ідолам, але вибраний страстотерпець Христовий і благодатний лікар сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого: «В ім’я Господа Іісуса Христа, встань і будь здоровий», — мовив святий Пантолеон — і хворий негайно видужав.
Озлоблений Максиміан наказав стратити зціленого, а святого Пантолеона віддав найжорстокішим мукам. «Господи Іісусе Христе! Постань переді мною в цю хвилину, дай мені терпіння, щоб я до кінця міг винести муки!» — молився святий і почув голос: «Не бійся, Я з тобою». Господь з’явився йому «в образі пресвітера Єрмолая» і укріпив перед стражданнями.
Великомученика Пантолеона повісили на дереві й рвали тіло залізними гаками, обпалювали свічами, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, кидали в море з каменем на шиї. Однак у всіх катуваннях мужній Пантолеон залишався неушкодженим і з відвагою викривав імператора. Господь неодноразово являвся святому й зміцнював його. У цей ж час перед судом язичників постали пресвітери Єрмолай, Єрміп і Єрмократ. Вони мужньо сповідали Найсолодшого Господа Іісуса й були обезголовлені.
За велінням імператора святого великомученика Пантолеона привели до цирку і кинули на розтерзання диким звірам. Але звірі лизали його ноги й відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Бачачи це, глядачі піднялися з місць і стали кричати: «Великий Бог християнський! Нехай буде відпущений неповинний і праведний юнак!» Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Господа Іісуса, і навіть рубати звірів, які не торкнулися святого мученика. Бачачи це, святий Пантолеон викликнув: «Слава Тобі, Христе Боже, що не лише люди, а й звірі вмирають за Тебе!»
Зрештою, Максиміан, який збожеволів від люті, наказав відрубати великомученику Пантолеону голову. Воїни привели святого на місце страти й прив’язали до олійного дерева. Коли великомученик став молитися Господу, один із воїнів ударив його мечем, але меч став м’яким, як віск, і не завдав ніякої рани. Вражені дивом, воїни закричали: «Великий Бог християнський!» У цей час Господь ще раз відкрився святому, назвавши його Пантелеймоном (що значить «багатомилостивий») замість колишнього імені Пантолеон за його велике милосердя й співчуття.
Почувши голос з Неба, воїни впали на коліна перед мучеником і просили прощення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон повелів виконати наказ імператора. «Якщо ви не виконаєте дорученого вам, — сказав він, — не отримаєте милості від Христа мого!» Тоді воїни зі сльозами попрощалися з великомучеником, цілуючи його руку.
Коли мученикові відсікли голову, багато людей увірувало у Христа Іісуса. Тіло святого Пантелеймона, кинуте в багаття, залишилося неушкодженим, і тоді Нікомідійський страстотерпець був похований християнами на прилеглій землі схоласта Адамантія.
Лаврентій, Вассой і Провіан, слуги великомученика, бачили його страждання й чули голос із Неба. Вони написали оповідь про життя, страждання й кончину великомученика.
Пам’ять святого Пантелеймона здавна шанується Православним Сходом. Уже в IV столітті були споруджені храми в ім’я святого в Севастії Вірменській і Константинополі.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святому великомученику и целителю Пантелеимону, глас 3
Страстоте́рпче святы́й и целе́бниче Пантелеи́моне,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак святому великомученику и целителю Пантелеимону, глас 5
Подража́тель сый Ми́лостиваго/, и исцеле́ний благода́ть от Него́ прие́м,/ страстоте́рпче и му́чениче Христа́ Бо́га,/ моли́твами твои́ми душе́вныя на́ша неду́ги исцели́,/ отгоня́ при́сно борца́ собла́зны от вопию́щих ве́рно:// спаси́ ны, Го́споди.
Молитва святому великомученику и целителю Пантелеимону
О, вели́кий Христо́в уго́дниче и пресла́вный целе́бниче, великому́чениче Пантелеи́моне! Душе́ю на Небеси́ Престо́лу Бо́жию предстоя́й и триипоста́сныя Его́ сла́вы наслажда́яйся, те́лом же и ли́ком святы́м на земли́ в Боже́ственных хра́мех почива́яй и да́нною ти́ свы́ше благода́тию разли́чная чудеса́ источа́яй, при́зри ми́лостивным твои́м о́ком на предстоя́щия лю́ди, честне́й твое́й ико́не уми́льно моля́щияся и прося́щия от тебе́ целе́бныя по́мощи и заступле́ния: простри́ ко Го́споду Бо́гу на́шему те́плыя твоя́ моли́твы и испроси́ душа́м на́шим оставле́ние согреше́ний. Се́ бо мы́, за беззако́ния на́ша не сме́юще возвести́ очеса́ на́ша к высоте́ небе́сней, ниже́ вознести́ гла́с моле́бный к Его́ в Божестве́ непристу́пней сла́ве, се́рдцем сокруше́нным и ду́хом смире́нным тебе́, хода́тая ми́лостива ко Влады́це и моли́твенника за ны́, гре́шныя, призыва́ем, я́ко ты́ прия́л еси́ благода́ть от Него́ неду́ги исцеля́ти и стра́сти отгоня́ти. Тебе́ у́бо про́сим: не пре́зри на́с, недосто́йных, моля́щихся тебе́ и твоея́ по́мощи тре́бующих. Бу́ди на́м в печа́лех уте́шитель, в неду́зех лю́тых стра́ждущим вра́ч, напа́ствуемым ско́рый покрови́тель, очесе́м неду́гующим прозре́ния да́тель, ссу́щим и младе́нцем ско́рый предста́тель и исцели́тель: исхода́тайствуй все́м вся́, я́же ко спасе́нию поле́зная, я́ко да твои́ми ко Го́споду Бо́гу моли́твами получи́вше благода́ть и ми́лость, просла́вим все́х благи́х Исто́чника и Даропода́теля Бо́га, Еди́наго в Тро́ице Святе́й сла́вимаго Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание святому великомученику и целителю Пантелеимону
Велича́ем тя,/ страстоте́рпче святы́й, великому́чениче и целе́бниче Пантелеи́моне,/ и чтим честна́я страда́ния твоя́,/ я́же за Христа́// претерпе́л еси́.
Тропaрь, глaсъ G:
Страстотeрпче с™hй и3 цэлeбниче пантелеи1моне, моли2 млcтиваго бGа, да прегрэшeній њставлeніе подaстъ душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ є7:
Подражaтель сhй млcтивагw, и3 и3сцэлeній бл7годaть t негw2 пріeмъ, страстотeрпче и3 м§ниче хrтA бGа, мл7твами твои1ми душє1вныz нaшz недyги и3сцэли2, tгонS при1снw борцA соблaзны t вопію1щихъ вёрнw: сп7си1 ны, гDи.
Мlтва великом§нику и3 цэли1телю пантелеи1мону:
Q вели1кій ўг0дниче хrт0въ, страстотeрпче и3 врачY многомлcтивый пантелеи1моне! Ўмилосeрдисz надо мн0ю грёшнымъ раб0мъ, ўслhши стенaніе и3 в0пль м0й, ўмлcтиви нбcнаго верх0внаго врачA дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, хrтA бGа нaшего, да дaруетъ ми2 и3сцэлeніе t недyга мS гнетyщагw. Пріими2 недост0йное молeніе грёшнэйшагw пaче всёхъ человBкъ. Посэти1 мz бlгодaтнымъ посэщeніемъ. Не возгнушaйсz грэх0вныхъ ћзвъ мои1хъ, помaжи и5хъ є3лeемъ млcти твоеS, и3 и3сцэли1 мz: да здрaвъ сhй душeю и3 тёломъ, њстaтокъ днeй мои1хъ, бlгодaтію б9іею, возмогY провести2 въ покаsніи и3 ўгождeніи бGу, и3 спод0блюсz воспріsти бlгjй конeцъ житіS моегw2. Е$й, ўг0дниче б9ій! ўмоли2 хrтA бGа, да предстaтельствомъ твои1мъ дaруетъ здрaвіе тёлу моемY, и3 сп7сeніе души2 моeй. Ґми1нь.
Ще в розробці