Великомученик і цілитель Пантелеймон

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 27-й день

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився у Віфінії (Мала Азія) у місті Нікомідія в родині знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (що значить «у всьому лев»), адже батьки хотіли бачити його мужнім і безстрашним юнаком. Мати, свята Єввула, виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано закінчила своє земне життя. Тоді батько віддав Пантолеона до язичницької граматичної школи, а потім навчав його медичного мистецтва у знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросина.

Вирізняючись красномовством, гарною поведінкою й незвичайною красою, юний Пантолеон був представлений імператорові Максиміану (284–305), який захотів залишити його при своєму дворі й зробити згодом придворним лікарем.

У Нікомідії тоді таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрміп і Єрмократ, які вціліли після спалення двадцяти тисяч християн у Нікомідійській церкві в 303 році й страждань священномученика Анфіма. Із вікна відокремленого будиночка святий Єрмолай неодноразово бачив благовидного юнака й прозорливо провидів у ньому вибраний сосуд благодаті Божої.

Одного разу пресвітер покликав Пантолеона до свого пристановища і, розпитавши про батьків, про віру і про все його життя, почав з ним бесіду, під час якої виклав йому основні істини християнської віри. «Вір мені, о добрий юначе! — говорив він, — Істинний і Всемогутній Бог є єдиний — Іісус Христос, у Котрого якщо ти віруватимеш, то зцілятимеш будь-які хвороби самим лише прикликанням Його пречистого імені». Відтоді Пантолеон став щодня заходити до священномученика Єрмолая і з задоволенням слухав те, що відкривав йому Божий служитель про Найсолодшого Іісуса Христа.

Одного разу, повертаючись від учителя, юнак побачив мертву дитину, яка лежала на дорозі, укушена єхидною, котра звивалася поруч. Сповнившись жалю й співчуття, Пантолеон став просити Господа про воскресіння померлого й умертвіння отруйного гада. Він твердо вирішив, що в разі виконання його молитви стане християнином і прийме Святе Хрещення. «Господи Іісусе Христе, — молився він, — хоч я і недостойний прикликати Тебе, але якщо Ти прагнеш, аби я зробився рабом Твоїм, прояви силу Твою і зроби так, щоб в ім’я Твоє отрок цей ожив, а єхидна здохла!» І через дію Божественної благодаті дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах здивованого Пантолеона.

Після цього чуда святий Єрмолай охрестив юнака в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, звершив Божественну літургію, і Пантолеон причастився Божественних і Животворящих Тайн Тіла й Крові Христових. Сім днів провів новоохрещений у свого духоносного вчителя, всмоктуючи у своє серце богоодкровенні істини Святого Євангелія.

Ставши християнином, Пантолеон часто розмовляв зі своїм батьком, розкриваючи йому оману язичництва й поступово підготовляючи до прийняття християнства. У цей час Пантолеон уже був відомий як гарний лікар, тому до нього привели сліпого, котрого ніхто інший не міг зцілити. «Світло очам твоїм поверне Отець світла, Бог істинний, — сказав йому святий, — в ім’я Господа мого Іісуса Христа, Який просвіщає сліпих, прозри!» Сліпий одразу прозрів, а разом з ним духовно прозрів і батько святого — Євсторгій, і обидва з радістю прийняли Святе Хрещення.

Після смерті батька святий Пантолеон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував усіх, хто звертався до нього, відвідував у темницях в’язнів і зціляв стражденних не так медичними засобами, як прикликанням Господа Іісуса Христа. «Всецілюща сила моя і слава Христос є — Істинний Бог», — говорив він.

Слава про милостивого й безкорисливого лікаря поширилася всім містом, і жителі, залишивши всіх інших лікарів, стали звертатися тільки до святого Пантолеона. Це викликало заздрість, і лікарі донесли імператорові, що святий Пантолеон християнин та лікує християнських в’язнів.

Максиміан умовляв святого спростувати наклеп та принести жертву ідолам, але вибраний страстотерпець Христовий і благодатний лікар сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого: «В ім’я Господа Іісуса Христа, встань і будь здоровий», — мовив святий Пантолеон — і хворий негайно видужав.

Озлоблений Максиміан наказав стратити зціленого, а святого Пантолеона віддав найжорстокішим мукам. «Господи Іісусе Христе! Постань переді мною в цю хвилину, дай мені терпіння, щоб я до кінця міг винести муки!» — молився святий і почув голос: «Не бійся, Я з тобою». Господь з’явився йому «в образі пресвітера Єрмолая» і укріпив перед стражданнями.

Великомученика Пантолеона повісили на дереві й рвали тіло залізними гаками, обпалювали свічами, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, кидали в море з каменем на шиї. Однак у всіх катуваннях мужній Пантолеон залишався неушкодженим і з відвагою викривав імператора. Господь неодноразово являвся святому й зміцнював його. У цей ж час перед судом язичників постали пресвітери Єрмолай, Єрміп і Єрмократ. Вони мужньо сповідали Найсолодшого Господа Іісуса й були обезголовлені.

За велінням імператора святого великомученика Пантолеона привели до цирку і кинули на розтерзання диким звірам. Але звірі лизали його ноги й відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Бачачи це, глядачі піднялися з місць і стали кричати: «Великий Бог християнський! Нехай буде відпущений неповинний і праведний юнак!» Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Господа Іісуса, і навіть рубати звірів, які не торкнулися святого мученика. Бачачи це, святий Пантолеон викликнув: «Слава Тобі, Христе Боже, що не лише люди, а й звірі вмирають за Тебе!»

Зрештою, Максиміан, який збожеволів від люті, наказав відрубати великомученику Пантолеону голову. Воїни привели святого на місце страти й прив’язали до олійного дерева. Коли великомученик став молитися Господу, один із воїнів ударив його мечем, але меч став м’яким, як віск, і не завдав ніякої рани. Вражені дивом, воїни закричали: «Великий Бог християнський!» У цей час Господь ще раз відкрився святому, назвавши його Пантелеймоном (що значить «багатомилостивий») замість колишнього імені Пантолеон за його велике милосердя й співчуття.

Почувши голос з Неба, воїни впали на коліна перед мучеником і просили прощення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон повелів виконати наказ імператора. «Якщо ви не виконаєте дорученого вам, — сказав він, — не отримаєте милості від Христа мого!» Тоді воїни зі сльозами попрощалися з великомучеником, цілуючи його руку.

Коли мученикові відсікли голову, багато людей увірувало у Христа Іісуса. Тіло святого Пантелеймона, кинуте в багаття, залишилося неушкодженим, і тоді Нікомідійський страстотерпець був похований християнами на прилеглій землі схоласта Адамантія.

Лаврентій, Вассой і Провіан, слуги великомученика, бачили його страждання й чули голос із Неба. Вони написали оповідь про життя, страждання й кончину великомученика.

Пам’ять святого Пантелеймона здавна шанується Православним Сходом. Уже в IV столітті були споруджені храми в ім’я святого в Севастії Вірменській і Константинополі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання