Усікновіння чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 29-й день

Про мученицьку кончину Предтечі Господнього в 32 році після Різдва Христового оповідають Євангелія від Матфея (Мф. 14:1-12) і Марка (Мк. 6:14-29). Однак Святе Передання Апостольської Церкви зберегло деякі подробиці цих подій, які відбувалися незадовго до Розп’яття і Воскресіння Христового.

Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини і в кожній зробили правителем свого ставленика. Ірод Антипа отримав від імператора Августа в управління Галілею. У нього була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і співмешкав з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іоанн неодноразово викривав його, але цар не наважився заподіяти йому зла, бо шанував Іоанна Хрестителя як пророка і боявся народного гніву. Проте все ж Ірод посадив святого Іоанна Хрестителя в темницю (Лк. 3:19-20).

У день свого народження Ірод влаштував багатий бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іродові, що він поклявся перед гостями дати їй усе, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада сказала дочці просити голову святого Іоанна Хрестителя. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережної клятви.

Іоанну Хрестителю відрубали голову і віддали Саломії. За переданням, голова продовжувала викривати Ірода й Іродіаду. Несамовита Іродіада сколола язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина царського домоправителя Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі, в одному із маєтків Ірода. Тіло святого Іоанна Хрестителя взяли його учні і поховали.

Божий гнів обрушився на тих, хто наважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, доки гострий лід не перерізав її шию. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову Іоанна Предтечі, а тіло так і не знайшли. Аравійський цар Арефа, щоб помститися за безчестя своєї доньки, дружини Ірода четвертовласника, повів свої війська проти нечестивого царя і завдав йому поразки. Римський імператор Гай Юлій Цезар Калігула (37–41 рр.) у гніві заслав Ірода разом з Іродіадою в ув’язнення до Галлії, а потім до Іспанії. Там їх поглинула земля, що розверзлася.

Через багато років після страти Іоанна Хрестителя, коли земля, в якій лежав сосуд зі святою главою Предтечі, перейшла у власність благочестивому вельможі Інокентію, цей сосуд був знайдений під час будівництва церкви. Інокентій дізнався про велич святині завдяки чудесам і знаменням, які відбувалися під час будівництва. Але перед своєю смертю, боячись, аби святиня не була спаплюжена іновірцями, він знову сховав її в тому самому місці.

Минуло багато років, і церква, побудована Інокентієм, прийшла в запустіння. Під час правління імператора Константина Великого двом ченцям, які прийшли на поклоніння до Єрусалима, двічі з’явився святий Іоанн Хреститель і вказав місце знаходження своєї чесної глави. Відкопавши святиню, ченці поклали її в мішок із верблюжої вовни і вирушили додому.

Дорогою вони зустріли незнайомого гончара, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Тоді гончареві з’явився сам Предтеча і велів тікати від недбайливих ченців разом з ношею. У сім’ї гончара чесна глава зберігалася і передавалася із покоління в покоління в запечатаному сосуді.

Згодом ним заволодів священник Євстафій, заражений єрессю аріанства. Користуючись чудодійною силою, яка виходила від глави, він спокусив безліч людей у єресь. Коли ж його блюзнірство відкрилося, він утік, закопавши святиню в печері поблизу Емесси, сподіваючись згодом знову забрати її. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці і виник монастир.

452 року архімандриту монастиря Маркелу святий Іоанн вказав у видінні місце перебування своєї глави, і вона була знову знайдена. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя. Свято першого і другого дивовижного знайдення глави Іоанна Хрестителя відзначається Церквою 8 березня (24 лютого за старим стилем).

За часів іконоборства главу Іоанна Хрестителя таємно вивезли із Константинополя і сховали в Команах, що поблизу Сухумі. Тільки після VII Вселенського Собору, який відновив у 787 році православне шанування ікон, згідно з переданням, патріарх Ігнатій під час нічної молитви отримав вказівку про місце знаходження святині. За наказом імператора Михаїла III в Комани було направлено посольство, яке близько 850 року знайшло главу Іоанна Предтечі в зазначеному патріархом місці. Після цього главу було перенесено до Константинополя і покладено в придворній церкві, а частина її зберігається на Афоні. Свято третього знайдення глави святого Іоанна Предтечі Церква відзначає 7 червня (25 травня за старим стилем).

На згадку про Усікновіння глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлено свято і суворий піст, як вираз скорботи християн через насильницьку смерть великого Пророка.

Тропарі, кондаки, молитви та величання