Третій Вселенський Собор

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 9-й день

Третій Вселенський Собор було скликано проти лжевчення архієпископа Несторія Константинопольського. Згідно з цим лжевченням, Пресвята Діва Марія народила просту людину Христа, з Яким потім Бог з’єднався морально, жив у Ньому, як у храмі, подібно до того, як раніше жив у Мойсеї та інших пророках. Тому і Самого Господа Іісуса Христа Несторій називав богоносцем, а не Боголюдиною, а Пресвяту Діву називав Христородицею, а не Богородицею.

Певний час це вчення поширювалося тільки як особиста думка в гурті людей, які займалися богословськими питаннями, і тому не зустрічало спростувань та засуджень з боку Церкви. Але Несторій, ставши 428 року архієпископом Константинополя, затіяв зробити це вчення загальноцерковним. Діяльна проповідь нового вчення призвела до заворушень у Константинополі.

В Антіохії і Сирії дуже багато хто став на бік Несторія, переважно особи, які вийшли із Антіохійського училища. Проте в Александрії та Римі вчення Несторія зустріло сильну протидію.

Для припинення такого розбрату між предстоятелями знаменитих церков і утвердження православного вчення імператор Феодосій II зважився скликати Вселенський Собор. Несторій, чий бік на той час займав Феодосій, сам просив скликання Вселенського Собору, переконаний, що його вчення, як правильне, восторжествує.

Феодосій призначив собор у Ефесі в самий день П’ятидесятниці 431 року. До міста прибули свт. Кирил Александрійський з сорокома єгипетськими єпископами, Ювеналій Єрусалимський з палестинськими єпископами, Фірм, єп. Кесарії Каппадокійської, Флавіан Фессалонікійський. З’явився і Несторій з десятьма єпископами та два вищі чиновники, друзі Несторія. Перший, Кандидіан, прибув як представник імператора, а другий, Іриней, прибув просто як прихильник Несторія. Не було тільки Іоанна Антіохійського і папських легатів.

Після шістнадцяти днів строку, призначеного імператором для відкриття собору, свт. Кирил зважився відкрити собор, не чекаючи відсутніх. Чиновник Кандидіан протестував проти цього і послав донос у Константинополь.

Перше засідання було 22 червня в церкві Богородиці. Несторія запрошували на собор тричі. Але першого разу він дав відповідь невизначену, вдруге відповів, що прийде, коли всі єпископи з’їдуться, а втретє навіть не вислухав запрошення. Тоді собор вирішив розглянути справу Несторія без нього.

Отці Ефеського собору визнали вчення Несторія єретичним і постановили позбавити його сану та відлучити від церковного спілкування. Під вироком підписалися двісті єпископів, і перше засідання скінчилося.

Того ж дня собор в Ефесі оголосив про позбавлення сану Несторія і послав повідомлення про це кліру в Константинополі. Кирил ще від себе написав листи єпископам і настоятелю Константинопольського монастиря авві Далмату. Невдовзі таож було надіслано акти собору імператорові.

Несторію оголосили вирок на другий день після засідання. Він, звісно, його не прийняв і в донесенні імператорові скаржився на неправильні, начебто, дії собору.

Тим часом в Ефес прибув Іоанн I Антіохійський з тридцятьма трьома сирськими єпископами. Отці собору його повідомили, щоб він не входив у спілкування з засудженим Несторієм. Однак Іоанн був незадоволений рішенням справи не на користь Несторія. Тому не входячи в спілкування з Кирилом і його собором, він утворив свій собор з Несторієм і єпископами, що приїхали.

До Іоанна приєдналися декілька єпископів, які були на соборі святого Кирила. На собор Іоанна також прибув імператорський уповноважений. Цей визнав засудження Несторія незаконним і почав суд над Кирилом, Мемноном та іншими єпископами, які засудили Несторія. І ось собор Іоанна засудив та позбавив влади Кирила й Мемнона; відлучив від церковного спілкування, до каяття, інших єпископів, які засудили Несторія, і доніс про все до Константинополя імператору, кліру і народу, просячи імператора затвердити позбавлення влади Кирила й Мемнона.

Феодосій, який отримав, крім донесень Кирила, Несторія та Іоанна, ще донесення Кандидіана, не знав, як вчинити в цьому випадку. Зрештою, він розпорядився, щоб усі постанови соборів Кирила та Іоанна було знищено і щоб усі єпископи, які прибули до Ефеса, зібралися разом і закінчили суперечки мирним чином. Кирил не міг погодитися з такою пропозицією, тому що на його соборі було винесено правильне рішення, а Іоанн Антіохійський вважав дії свого собору правильними, про що обидва донесли до Константинополя.

Імператор послав в Ефес чиновника, який взяв під варту Кирила, Мемнона й Несторія і став примушувати до згоди інших єпископів. Але домовленостей досягнуто не було.

Тим часом св. Кирил знайшов нагоду з-під варти написати кліру і народу константинопольському, а також авві Далматію про те, що відбувається в Ефесі. Авва Далматій зібрав ченців константинопольських монастирів і разом з ними за численного скупчення народу, зі співом псалмів, з палаючими світильниками, вирушив до палацу імператора. Увійшовши до палацу, Далматій просив імператора, щоб православних отців було звільнено із ув’язнення і щоб було затверджено ухвалу собору щодо Несторія.

Поява знаменитого авви, який сорок вісім років не виходив зі свого монастиря, справила сильне враження на імператора. Він обіцяв затвердити рішення собору. Потім у церкві, куди вирушив авва Далматій з ченцями, народ відкрито проголосив анафему Несторію. Таким чином коливання імператора скінчилися.

Східні єпископи на чолі з Іоанном Антіохійським, вирушаючи із Халкідона і Ефеса на свої кафедри, дорогою провели два собори. На одному, в Тарсі, вони знову засудили Кирила і Мемнона. На іншому, в Антіохії, вони склали своє сповідання віри. У ньому було сказано, що Господь Іісус Христос є повною мірою Бог і повною мірою людина й що на підставі незлитої в Ньому єдності Божества і людства Пресвята Діва Марія може бути названа Богородицею. Таким чином, східні отці відступили від своїх несторіанських поглядів, але від особи Несторія не відмовилися, тому поділ між ними і Кирилом тривав.

Мир було відновлено лише 433 року. З Антіохійським сповіданням віри, як з православним, була згодна вся Вселенська Церква, і воно отримало значення точного сповідання віри давньоправославного вчення про образ поєднання в Господі Іісусі Христі двох єств та їхнє взаємне відношення. Імператор затвердив це сповідання і прийняв остаточне рішення щодо Несторія. Він був засланий у 435 році до одного оазису у єгипетських пустелях.

На Соборі було викладено вісім правил. Із них, окрім засудження несторіанської єресі, важливою є повна заборона не тільки складати новий, а й навіть доповнювати або скорочувати, хоча б одним словом, Символ віри, викладений на двох перших Вселенських Соборах.