Святитель Воніфатій Милостивий, єпископ Ферентійський
Місяця грудня на 19-й день
Святий Воніфатій Милостивий, єпископ Ферентійський, жив в Італії в VI столітті. Син бідної вдови, він з дитинства виявляв риси любові до ближнього, що доходила до самовіддачі. Так, наприклад, під час зустрічі з бідними він віддавав їм навіть свій одяг і терпляче терпів докори за це з боку своєї матері, доки не напоумна була вона одним випадком, що переконав її, що нестяжательність сина її є до вподоби Богові та привертає до дому дивовижну відплату Божу.
Одного разу, коли вона розсердилася на сина за те, що він віддав бідним увесь небагатий запас зерна, який вона берегла, і гірко плакала, докоряючи йому за марнотратство, Воніфатій вдався до Бога з ревною молитвою, після якої дивовидним чином з’явився раптом у житниці біля будинку такий багатий запас зерна, якого й не бувало ніколи до того часу в його матері. Не могла вона не визнати в цьому особливої допомоги Божої і відтоді не перешкоджала своєму синові віддавати все до останнього жебракам. Багато було й після того проявів дивовижної милості Божої до милостивого…
Святий Воніфатій став єпископом міста Ферентіни, на північ від Рима. І при високому становищі він був так само нестяжательний і милостивий до людей, мудро керував своєю паствою, навчаючи її віддавати останнє ближнім.
Мощі святого було перенесено в місто Вітербо, де було виявлено багато чудес, описаних дияконом Гауденцієм.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською
Тропарь мученику Вонифатию Тарсийскому, глас 4
К сосло́вию по́слан му́чеников,/ му́ченик был еси́ и́стинен,/ пострада́в за Христа́ крепча́йше, всехва́льне,/ мощми́ же возврати́лся еси́ ве́рою посла́вшей тя, Вонифа́тие блаже́нне,// моли́ Христа́ Бо́га прия́ти нам грехо́в проще́ние.