Святий Роман Медведь сповідник, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 21-й день — знайдення мощей / серпня на 26-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священносповідник Роман Іванович Медведь народився в Холмській губернії 1 жовтня 1874 року. Ще в семінарії його улюбленим вчителем став майбутній патріарх Тихон. Потім доля звела Романа Медвєдя зі знаменитим проповідником Іоанном Кронштадтським, який став його духовним батьком. Духовне окормлення отця Іоанна мало великий вплив на Романа Івановича: ставши пастирем, він зробив літургійне служіння центром своєї діяльності, і бували роки, коли він служив щодня.

У 1907 році вийшов наказ про переведення отця Романа полковим священником до міста Томашів Польський, на кордон Польщі з Німеччиною.

З того самого року отець Роман служив настоятелем Адміралтейського Володимирського собору в місті Севастополь. Як протопресвітер Чорноморського флоту, він користувався величезним авторитетом серед моряків. В його підпорядкуванні знаходилися п’ятдесят священників на кораблях флоту.

Щоб розвіяти революційну «романтику» на флоті, батюшка випустив брошуру про спокуси революції і основи Православ’я. За допомогою проповіді отцю вдалося припинити хвилювання 1912 року на лінкорі «Святитель Іоанн Златоуст»; там же він сповідав засуджених до розстрілу матросів.

Після перевороту 1917 року, рятуючись від підготовлюваного матросами-революціонерами замаху, священник змушений був перебратися із Севастополя до Москви. Там він був призначений настоятелем храму Василія Блаженного після арешту і розстрілу попереднього настоятеля протоієрея Іоанна Восторгова. Отця Романа теж заарештували, і допитував його особисто голова Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) Фелікс Дзержинський. Перший арешт був недовгим, і незабаром патріарх Тихон призначив отця Романа до храму на честь святителя Олексія, митрополита Московського.

При цьому храмі протоієрей Роман заснував Братство ревнителів Православ’я на честь святителя Олексія, митрополита Московського, яке зіграло дуже велику роль у духовному житті післяреволюційної Москви. Олексіївське Братство вирізняв особливий дух любові і взаємодопомоги. Члени громади все робили спільно: прислуговували за богослужінням, молилися, проповідували, займалися справами милосердя. І, в свою чергу, для кожної людини отець Роман знаходив час.

У 1930 році влада всерйоз занепокоїлася тим, що в самому центрі Москви існує така міцна і згуртована група «церковників». 16 лютого 1931 отець Роман був заарештований разом з тридцятьма найактивнішими членами Братства. Храм закрили, а через три роки й зовсім знесли. Всіх заарештованих засудили за п’ятдесят восьмою статтею, обвинувативши в участі в «контрреволюційній організації».

Слідчі домагалися, щоб отець Роман назвав усіх, хто був таємно пострижений у чернецтво, і розповів, де й коли це відбувалося. Назвавши тільки тих, хто сам розповів про прийняття ними чернечого постригу, отець Роман далі сказав: «Про таємний постриг інших із числа членів мого братства свідчити через свої релігійні переконання відмовляюся». Отцю Роману дали десять років таборів, і строк він відбував на Біломорсько-Балтійському каналі.

Із таборів отець Роман повернувся завчасно в 1936 році. Він був зовсім хворим, і його відпустили помирати додому. 18 серпня 1937 року, відчуваючи наближення смерті, отець Роман виявив бажання прийняти чернечий постриг і був пострижений у рясофор з ім’ям Іосиф.

Незадовго до смерті отця Романа до нього приходили, щоб знову його заарештувати. Він уже не вставав, у присутності співробітників НКВС трапилося кровохаркання. Дружина Анна Миколаївна без збентеження сказала: «Забирайте, він ось-ось помре, і мені не треба буде його ховати». Вони поштовхалися в дверях і пішли. Забирати священника, який вмирав, їм не хотілося. Судячи за його станом, вони могли його не довезти. Отець Роман вдячно посміхнувся матушці: мовляв, відстояла його передсмертні години.

Незважаючи на недуги, отець Роман у свої останні дні не лише не впадав у відчай, а й навіть укріпляв у вірі всіх, хто був з ним поруч.

Великий трудівник і сповідник Церкви Христової протоієрей Роман Медведь відійшов до Господа 8 вересня 1937 року, з посмішкою на обличчі, в останньому жесті простягнувши свої руки до неба.

На дев’ятий день дочка священника Ірина після поминок заснула на ліжку отця Романа, укрившись його табірною ковдрою, і побачила видіння: її батько стоїть на колінах перед іконами в золотому облаченні, подарованому йому ще в Криму, і читає «Отче наш».

Святі мощі сповідника Романа зараз перебувають у храмі Покрову Пресвятої Богородиці, що на Лищиковій горі в Москві. До раки з його мощами приходять стражденні, звертаються з проханнями, отримують допомогу і духовну розраду. «Відмовтеся від свого малого і Господь дасть Своє велике», — заповідав він.