Святий Миколай Флоров сповідник, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Протоієрей Миколай Семенович Флоров народився 10 жовтня 1870 року в селі Пушейське Слобідського повіту Вятської губернії в сім’ї священника Симеона Флорова.

Після закінчення 1886 року Яранського духовного училища Миколай Флоров вступив до Вятської духовної семінарії, яку закінчив 1894 року за другим розрядом і був призначений учителем до церковно-парафіяльної школи села Юми Котельницького повіту.

У 1895 році Миколай Флоров обвінчався з дочкою настоятеля Введенської церкви села Кобра Котельницького повіту Вірою Филипівною Шубіною. В особі її батька, священника Филипа, знайшов собі доброго наставника в пастирській праці і прекрасний приклад для наслідування.

Незабаром після одруження, 15 серпня 1895 року, Миколай Семенович Флоров був висвячений в сан священника. Один рік отець Миколай прослужив в Іллінському храмі села Пуже-Уча, виконуючи водночас обов’язки законовчителя в Пужеучинському міністерському училищі (тобто училищі Міністерства народної освіти). У 1896 році його було призначено священником до села Гостєво, де пішов за штат його дідусь священник Михаїл Курочкін. Тут, у Гостєвому, він написав церковно-парафіяльний літопис місцевої Вознесенської церкви, за що 1900 року був нагороджений набедреником.

Наступного року він удостоївся переведення на іншу, ширшу, парафію Димитріївського храму села Молотниково Котельничського повіту. Настоятелем храму в селі Молотниково він став 13 січня 1903 року. Він очолив церковно-парафіяльну благодійну установу і як її голова потурбувався про оздоблення храму. Окрім того, отець Миколай намагався всіма силами оживити в селі Молотниково парафіяльне життя. З цією метою в дні Великого посту він з натхненням проводив народні читання про Святу Землю.

У ці роки отець Миколай активно співпрацював з Вятськими єпархіальними відомостями. Перші його публікації в цьому виданні з’явилися 1899 року. У 1911 році єпископ Філарет перевів отця Миколая до села Муша Яранського повіту. Отцю Миколаю вдалося згуртувати парафію і стати для неї турботливим, люблячим духовним батьком. Тут пастир продовжував старанно служити, багато проповідував, писав статті, був завідувачем місцевої церковно-парафіяльної школи і викладав Закон Божий у Васичевському народному училищі.

Для отця Миколая передреволюційні роки були періодом найпліднішої його діяльності як пастиря-проповідника, співробітника цілої низки духовних видань. Рішенням єпископа Никандра (Феноменова) в листопаді 1914 року його перевели до села Арзамазцево Сарапульського повіту з відрядженням його до міста Котельнич для служіння при Котельницькому Свято-Троїцькому соборі.

З жовтня 1916 року отець Миколай також служив законовчителем у Котельницькій жіночій гімназії та священником домової гімназійної церкви в ім’я святої мучениці цариці Олександри. За рішенням опікунської ради Котельницької жіночої гімназії він після Лютневої революції аж до більшовицького перевороту керував нею і був головою її педагогічної ради. З вересня 1917 року до травня 1918 року він читав тут курс морального богослов’я у нововідкритому (за його ж ініціативою) дев’ятому загальноосвітньому класі.

У травні 1918 року отець Миколай був тимчасово призначений єпископом Никандром на служіння до Вознесенського храму села Гостєво.

Із документів Вятського революційного трибуналу відомо, що 16 липня 1918 року в місто Котельничі як заручників було взято представників духовенства: протоієрея Сергія Сирнєва, священника Константина Кібардіна, ієрея Миколая Ізергіна та інших. Разом із ними відправили до Котельницької в’язниці й отця Миколая Флорова. У 1921 році він писав, що його звільнили із катівень ЧК завдяки наполегливому клопотанню сина священника Івана Тепляшина, який був червоноармійцем.

Відомість Вознесенської церкви села Гостєво за 1921 рік свідчить про те, що священник Миколай Флоров діяльно керував своєю парафією, був головою церковно-парафіяльної ради. Причому його рукою записано, що 1921 року ця рада дбала про релігійно-моральну освіту парафії та навчання дітей Закону Божого і церковного співу в будівлі храму.

У 1921 році за клопотанням парафіян священник Миколай був удостоєний права носіння наперсного хреста. У 1923 році отця Миколая Флорова обрали на посаду благочинного першого Котельницького округу.

У вересні 1929 року єпископом Вятським Стефаном протоієрей Миколай був призначений настоятелем Благовіщенського храму в селі Окатьєво сусіднього четвертого Котельницького благочиння. Священник цього ж храму протоієрей Олександр Чемоданов повідомляв до Єпархіальної ради, що служити їм взимку доводилося в неопалюваній Іллінській каплиці за температури повітря –16 і нижче.

Того ж року храм у селі Окатьєво було остаточно закрито. Протоієрею Миколаю довелося повернутися до Гостєвого. Але незабаром тут у нього вилучили будинок, а разом з будинком все майно. І якраз у цей час його запросили на службу в село Кобра.

Отець Миколай погодився, незважаючи на те, що за два роки тут було заарештовано чотирьох священників і диякона. Знаючи, що і на нього, найімовірніше, найближчим часом очікує арешт, він не відмовився і приїхав служити до села Кобра.

Священника Миколая Флорова заарештували і взяли під варту в жовтні 1932 року. Майже за рік до арешту він зробив на старому зошитовому листочку приписку олівцем: «Залишаюся серед християн назавжди. 1931 р. 28 жовтня».

Із протоколів допитів свідків відомо, що отець Миколай у січні 1932 року неодноразово наприкінці кожної служби закликав до захисту храму.

Архієпископу Євгенію (Зернову) священник писав із Котельницького будинку ув’язнення:

«З 4 жовтня – 17 жовтня, з 3-ї години ранку я позбавлений волі: в провину мені поставили “реєстрацію парафії”. Я виконав пастирський обов’язок, відкрив громаду і звершував богослужіння. Вважаю, я наслідував апостольську ревність і тужуся в Ім’я Христове…»

Під час слідства отець Миколай категорично заперечував свою провину, жодних імен не назвав. Його було засуджено до трьох років висилки в Північний край. Але священник був дуже тяжко хворий і помер 3 липня 1933 року. За архівними даними, цього дня його було звільнено із вятського будинку ув’язнення. У ці місяці 1933 року відбувалося розвантаження Вятських в’язниць, оскільки вони були переповнені. Тримати у в’язниці тяжко хворого, ледве живого священника не було смислу. Таким чином, отець Миколай Флоров був звільнений із в’язниці у вкрай важкому стані і того ж дня відійшов до Господа.