Святителі Варсис та Євлогій, єпископи Едеські, і Протоген, єпископ Каррійський, сповідники

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 25-й день

Святитель Варсис і Євлогій, єписокпи Едеські, і Протоген, єпископ Каррійський, постраждали від аріан у другій половині IV століття. Імператор Валент (364–378), бажаючи насадити аріанську єресь, розпочав жорстоке гоніння на православних. У мітсі Едесі він вигнав з єпископського престолу святителя Варсиса, борця за православ’я, відправивши його в ув’язнення на острів Арад.

Православне населення прийняло святителя-вигнанця з великою честю. Його послали далі, до єгипетського міста Оксиринф, але й там повторилася така сама зустріч. Тоді святитель Варсис був вигнаний на саму межі імператорських володінь, до далекого міста Фенон, де, змучений вигнаннями, він і помер († 378 р.).

В Едесі імператор Валент незаконно возвів на єпископську кафедру аріанина, лжеєпископа на ім’я Лупус, що означає “вовк”, який і за ім’ям, і за ділами виявився вовком, котрий терзав стадо овець Христових. Православне населення Едеси, клірики і миряни, перестали відвідувати свою церкву, захоплену аріанами. Вони збиралися за містом і звершували богослужіння на відкритому місці.

Дізнавшись про це, імператор наказав єпархові Модесту умервити всіх православних, які прийшли на богослужіня за місто. Єпарх жалів народ і сповістив православних, щоб вони не приходили на богослужіння. Але віряни вчинили навпаки: палаючи бажанням прийняти мученицьку кончину за Христа, вони всі як один прибули на місце, де зазвичай збиралися для молитви.

Єпарх Модест, виконуючи наказ, вирушив туди з озброєними воїнами. Дорогою він побачив жінку, яка поспішала на богослужіння разом з дитиною, аби не втратити їм мученицького вінця. Вражений Модест повернувся зі своїми воїнами назад.

З’явившись до імператора Валента, він переконав його скасувати наказ про вбивство всіх православних і розповсюдити його тільки на кліриків. Осіб духовного чину на чолі з найстарішим пресвітером Євлогієм привели до імператора. Він добивався, аби вони ввійшли в церковне спілкування зі лжеєпископом Лупусом, проте жоден із них не погодився. Після цього вісімдесят мужів духовного чину в кайданах були послані в ув’язнення до Фракії.

Православні зустрічали їх дорогою з великою шаною як сповідників і забезпечували всім необхідним. Довідавшись про це, імператор звелів розділити мучеників по двоє і розіслати до віддалених місць.