Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 1-й день

Святитель Василій Великий народився близько 330 року в Кесарії Каппадокійській. Батько Василія був адвокатом. Під його керівництвом він здобув початкову освіту. Потім святий Василій навчався у найкращих учителів Кесарії Каппадокійської. У цьому ж місті він познайомився зі святим Григорієм Богословом (пам’ять 25 січня). З часом між ними виникла тісна дружба, яка тривала все життя.

Пізніше майбутній святитель навчався в Константинополі і в Афінах. Про нього казали: «Він так вивчив усе, як інший не вивчає одного предмету. Кожну науку він вивчив до такої досконалості, наче не навчався нічого іншого. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, який мав глибокі пізнання в медицині, — це був ніби корабель, так навантажений ученістю, як це може вмістити людська природа».

Близько 357 року святий Василій повернувся до Кесарії, де невдовзі став на шлях аскетичного життя. Прийнявши Хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, він був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, святий відвідав Єгипет, Сирію і Палестину. Після повернення до Кесарії він оселився на березі річки Ірис. Навколо нього зібралися іноки, а також його друг Григорій Богослов. Вони подвизалися в суворому утриманні й вивчали твори найдавніших тлумачів Святого Письма, водночас займаючись тяжкою тілесною працею.

362 року святий Василій був висвячений на диякона, а 364 року був рукопокладений на пресвітера. Згодом, у важкі для Православ’я часи, коли царював імператор Валент (334–378), прибічник аріан, на Василія було покладено керівництво церковними справами. У цей час він склав чин Літургії і «Бесіди на Шестиднів» та написав твори проти аріан.

370 року святитель Василій став єпископом Кесарійським. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Святого Письма, великою ученістю і трудами на благо церковного миру та єдності. Серед великих небезпек святий підтримував православних, утверджуючи їхню віру і закликаючи їх до мужності й терпіння.

Все це викликало ненависть аріан. Вони всюди переслідували його. Святителеві загрожували розоренням, вигнанням, катуанням і смертю. Проте він сказав: «Смерть для мене благодіяння. Вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу і працюю».

Хвороби від юності, труди навчання, подвиги утримання, турботи і скорботи пастирського служіння виснажили сили святителя. 1 січня 379 року він преставився до Господа. Останніми словами святого були: «У руки Твої віддаю дух мій» (Пс. 30:6).

Після смерті святителя Василія Великого його тіло було поховане в гробниці серед останків його попередників на Кесарійській кафедрі і мощей чотирьох мучеників. Нині правиця святителя знаходиться у Венеції, у православному грецькому кафедральному соборі на честь великомученика Георгія Побідоносця. Частина правиці зберігається в Метеорському монастирі Преображення Господнього у Греції.

У Великій Лаврі на Афоні знаходиться релікварій з чесною главою святителя Василія Великого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання