...

Святитель Петро Цетиньський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 18-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне)

Святитель Петро Цетиньський народився 1 квітня 1747 року в чорногорському селі Негуші. Він був Чорногорським митрополитом протягом сорока шести років. Із історичних джерел про нього більше відомо як про великого правителя, а його духовне ділання багато в чому залишилося прихованим для нащадків.

Святий Петро був Чорногорським митрополитом з 1784 до 1830 року. Його чесні мощі спочивають у храмі Цетиньського монастиря, який щороку відвідують тисячі прочан та туристів. Це одна із головних святинь обителі, разом із правицею святого Іоанна Предтечі та списком Філермської ікони Божої Матері.

З початку XVIII століття в Чорногорії влада митрополитів була не лише духовною. Вона містила у собі багато функцій, властивих світським правителям. Водночас влада переходила від дядька до племінника.

Першим таким правителем із роду Петровичів-Негошів став митрополит Даниїл, а після його смерті наступником став митрополит Савва. Він, у свою чергу, 1758 року вибрав собі наступником святителя Петра, коли йому було лише десять років.

Чернечий постриг майбутній святитель прийняв у дванадцять років у Цетиньському монастирі. Тут він і проходив навчання під керівництвом ченця Даниїла. Він здійснив разом зі співправителем владики Савви митрополитом Василієм поїздку до Росії, після чого був висвячений на ієромонаха і став найближчим помічником митрополита Савви.

У 1784 році святий Петро був обраний народом на чорногорський престол. У сербському місті Сремські Карлівці він прийняв висвячення в єпископський сан з нареченням митрополитом Чорногорським, Скендерійським і Приморським.

Наступного року під час його перебування за кордоном скадарський паша Махмуд Бушатлі з вісімнадцятьма тисячами солдатів напав на Чорногорію і спалив Цетиньський монастир, а також низку селищ. Святитель Петро повернувся до розореної країни. Те, що він привіз з собою картоплю, невідому доти в Чорногорії, врятувало багатьох жителів від голодної смерті.

Після падіння Венеційської республіки в 1797 році її володіння в чорногорському Примор’ї, а саме Бока Которська і Будва, відійшли до Австрії. Місцеві жителі обурилися цим і звернулися по допомогу святителя Петра. Владика відвідав Будву і її околиці та встановив там місцеве громадянське правління. У нподальшому він успішно протистояв намаганням австрійців підпорядкувати ці землі.

Святителю Петру довелося докладати чимало зусиль, щоб захистити свій народ від найрізноманітніших зовнішніх загарбників. Але водночас митрополит намагався подолати і безліч внутрішніх негараздів. Він захищав сиріт від утисків лиходіїв, боровся з забобонами, відновлював благочестиві порядки. Особливо святитель дбав про бідних і, щоб допомогти голодувальникам, нерідко продавав чи обмінював на хліб цінні церковні речі.

А найбільше він боровся проти укоріненого тоді в чорногорцях звичаю кровної помсти, через що цілі сім’ї і клани винищували одне одного. Святитель невпинно працював над тим, щоб подолати розбрат. З його ініціативи було прийнято в Чорногорії перше зведення законів.

Усі важливі рішення владика приймав скликаючи нараду з представниками основних племен і родів. Як видно із листів, впливати на своїх підданих він завжди намагався мирно, умовляннями та переконаннями, діючи як духовний отець, а не застосовуючи силу, як вчинив би світський правитель.

Помер святитель Петро Цетинський у 1830 році, на вісімдесят першому році життя, сказавши перед смертю своєму наступнику-племіннику: «Молися Богу».

Через чотири роки мощі святителя Петра були знайдені нетлінними.