Святитель Петро, митрополит Київський (Московський) і всієї Русі, чудотворець
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 24-й день — перенесення мощей / грудня на 21-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Галицьких святих (перехідне) / місяця липня на 15-й день — Собор Київських святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих
Святитель Петро був уродженцем Галицько-Волинського князівства і походив із благочестивої сім’ї. Досягнувши повноліття, юнак виявив бажання вступити до одного із монастирів на Волині. За побожне життя та неухильне виконання чернечого послуху його рукопоклали на пресвітера.
У монастирі майбутній святитель навчився писати ікони і робив це з великою майстерністю. Досі православні шанують написані святителем Петром ікони Божої Матері “Петрівську” і ”Новодворську”.
Згодом ієромонах Петро вирішив усамітнитися і тому, з благословення ігумена, залишив монастир та оселився неподалік Львова на березі ріки Рати, що впадає у Західний Буг (район села Двірці Сокальського району Львівської області). Тут він поставив келію для себе, а згодом і невелику церкву для братії, яка оселялася біля нього. Невдовзі поруч з його келією постав Ратенський Спасо-Преображенський монастир.
Святитель Петро, виконуючи обов’язки ігумена Спаської обителі, був для братії дбайливим батьком, повчаючи і словом, і прикладом свого богоугодного життя. Він був таким добрим і милосердним, що жодного подорожнього не відпускав без милостині, і коли не мав що подати, то роздавав написані ним образи.
Слава про подвижницьке життя святого Петра дійшла й до могутнього князя Юрія Львовича Галицького, який разом зі своїми боярами приходив слухати його повчання.
У 1303 році, стараннями князя Юрія, Галицька єпископія була возведена в ранг митрополії. Після смерті першого Галицького митрополита Нифонта князь Юрій Львович відрядив до Константинополя ігумена Ратенського монастиря Петра з проханням поставити його Галицьким митрополитом. Але патріарх Афанасій поставив його не лише Галицьким, а ще й митрополитом Київським і всієї Русі.
Митрополит Петро жив спочатку у Галичі, а потім у Києві. Останні роки свого життя владика провів у Москві, звідки керував церковними справами на північноруських, київських і галицьких землях.
Утвердившись на митрополії, святитель з ревністю та любов’ю піклувався про зміцнення побожності серед своєї пастви. Незважаючи на фізичну слабкість і небезпечне тодішнє подорожування землями Русі, він невтомно відвідував підвладні єпархії, навчав вірних святої віри та правил благочестивого життя.
Руська земля тоді ще була в підлеглості у татар, і добробут її залежав від волі ханів. У 1313 році на ханський престол зійшов новий хан Узбек, який прийняв магометанську віру. Святитель Петро вирушив до Орди і був ласкаво прийнятий ханом та зумів отримати від нього грамоту, що не лише підтверджувала колишні права духовенства, а й додавала нові.
Теплі дружні стосунки склалися у святителя Петра з князем Московським Іваном Калитою. Він забажав перенести свою кафедру із спустошеного татарами Києва до Москви, де князь Іван, з благословення митрополита, у 1326 році заклав новий кам’яний Успенський собор. У цьому храмі, біля жертовника, святитель облаштував свою гробницю.
До блаженного життя святитель Петро відійшов 21 грудня 1326 року. Мощі святителя, від яких з часу його поховання відбулося безліч чудес, нині спочивають в Успенському соборі Московського Кремля. Канонізація святителя Петра, Митрополита Київського і всієї Русі, була звершена у 1339 році його наступником митрополитом Феогностом.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Петру, всея Руси чудотворцу, глас 4
Я́же пре́жде безпло́дная земле́,/ ны́не весели́ся:/ се бо Христо́с свети́льника в тебе́ показа́,/ я́ве сия́юща в ми́ре,/ и исцелева́юща неду́ги и боле́зни на́ша./ Сего́ ра́ди лику́й и весели́ся со дерзнове́нием:// святи́тель бо есть Вы́шняго сия́ соде́ловаяй.
Кондак святителю Петру, всея Руси чудотворцу, глас 8
Молитва святителю Петру, всея Руси чудотворцу
Тропaрь, глaсъ д7:
Ћже прeжде безпл0днаz землE, нhнэ весели1сz: сe бо хrт0съ свэти1льника въ тебЁ показA ћвэ сіsюща въ мjрэ, и3 и3сцэлэвaюща недyги и3 бwлёзни нaшz. сегw2 рaди ликyй и3 весели1сz со дерзновeніемъ: с™и1тель бо є4сть вhшнzгw сі‰ содёловаzй.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Взбрaнному и3 ди1вному нaшеz земли2 чудотв0рцу, днeсь люб0вію тебЁ притекaемъ, пёснь, бGон0се, плетyще, ћкw и3мёz дерзновeніе ко гDу, многоoбрaзныхъ и3збaви нaсъ њбстоsній, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, ўтверждeніе грaду нaшему.
Ще в розробці