...

Святитель Павло, патріарх Константинопольський, сповідник

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 6-й день

Святитель Павло, архієпископ Константинопольський, був обраний на патріаршу кафедру після смерті патріарха Олександра († 340), коли знову спалахнула аріанська єресь. На Соборі, який обирав нового Константинопольського патріарха, було чимало аріан. Вони виступали проти обрання святителя Павла, але православні члени Собору були в більшості.

Імператор Констанцій, який царював над Східною половиною Римської імперії, був аріанином. Під час виборів патріарха його не було в Константинополі. Після свого повернення він скликав собор, який незаконно оголосив святителя Павла позбавленим влади. Імператор вигнав його зі столиці. На місце святителя возвели аріаніна Євсевія Нікомідійського. Патріарх Павло пішов до Рима, де знайшли собі притулок й інші православні єпископи, вигнані Євсевієм.

Недовго керував Церквою Євсевій. Коли він помер, святитель Павло повернувся до Константинополя. Його з любов’ю зустріла паства. Але Констанцій вдруге вигнав святого, і йому довелося повернутися до Рима.

Імператор Констант написав своєму східному співправителю Констанцію грізного листа, який відправив до Константинополя зі святим архіпастирем-вигнанцем. Погрози подіяли, і святителя Павла повернули на патріарший престол.

Однак невдовзі благочестивого імператора Константа, захисника православних, зрадницьки вбили під час палацового перевороту. Святителя Павла знову вигнали зі столиці і відправили на заслання до Вірменії, в місто Кукуз.

Там він прийняв мученицьку кончину. Коли патріарх звершував Божественну літургію, увірвалися аріани і задушили святого його святительським омофором. Сталося це 350 року.

381 року святий цар Феодосій Великий урочисто переніс мощі святителя Павла сповідника із Кукуза до Константинополя. У 1326 року мощі святителя Павла були перенесені до Венеції.

Святитель Афанасій Великий, сучасник святого Павла, про його вигнання пише стисло: “Святий Павло вперше засланий Константином до Понта; вдруге Констанцієм, закутий залізними путами, ув’язнений до Сінгари Месопотамської; звідти переведений до Ємеси, а вчетверте — до Кукузи Каппадокійської біля Таврських пустинь”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Павлу, патриарху Константинопольскому, исповеднику, глас 3

Боже́ственныя ве́ры испове́данием/ друга́го Па́вла тя Це́рковь, ревни́теля во свяще́нницех, показа́,/ свозопие́т ти и А́вель ко Го́споду,/ и Заха́риина кровь пра́ведная./ О́тче преподо́бне, Христа́ Бо́га моли́// дарова́тися нам ве́лией ми́лости.

Кондак святителю Павлу, патриарху Константинопольскому, исповеднику, глас 2

Облиста́вый на земли́, я́ко звезда́ Небосве́тлая,/ Кафоли́ческую просвеща́еши Це́рковь ны́не,/ о не́йже и страда́льчествовал еси́,/ ду́шу твою́, Па́вле, предложи́в,/ и, я́коже Заха́риина и А́велева,// я́сно вопие́т твоя́ кровь ко Го́споду.

Тропaрь, глaсъ G:

Бжcтвенныz вёры и3сповёданіемъ, другaго пavла тS цRковь ревни1телz во сщ7eнницэхъ показA: свозопіeтъ ти2 и3 ѓвель ко гDу, и3 захaріина кр0вь првdнаz. џтче прпdбне, хrтA бGа моли2, даровaтисz нaмъ вeліей млcти.

Кондaкъ, глaсъ в7.

Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:

Ще в розробці