Святитель Лев, папа Римський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 18-й день

Святитель Лев І Великий, папа Римський (440–461), здобув прекрасну і різнобічну освіту, яка відкривала перед ним блискучу світську карʼєру. Однак, прагнучи до духовного життя, він обрав інший шлях і став архідияконом при папі Сиксті ІІІ (432–440). У вересні 440 року, після смерті папи Сикста, святий Лев був обраний папою Римської Церкви.

Це був важкий для Церкви час, коли єретики облягали твердиню православʼя своїми спокусливими лжевченнями. Святитель Лев умів поєднувати пастирську мʼякість і доброту з непорушною твердістю в питаннях віросповідання. Саме він став основним захисником православʼя проти єресі Євтихія та Діоскора, які вчили про одне єство в Господі Іісусі Христі, і єресі Несторія.

Папа Лев використав весь свій вплив для того, щоб умиротворити Церкву, яку збурювали єретики, і своїми посланнями до Константинопольських царів Феодосія ІІ (408–450) і Маркіана (450–457) діяльно сприяв скликанню ІV Вселенського Собору (451) для засудження єресі монофізитів.

На Соборі, де були присутні шістсот тридцять єпископів, було оголошено послання святителя Льва до вже спочилого на той час святителя Флавіана, патріарха Константинопольського (447–449), який постраждав за православну віру від розбійницького Ефеського Собору 449 року. У посланні папи Льва було викладено православне вчення про два єства в Господі Іісусі Христі. З цим вченням погодилися всі присутні на Соборі єпископи. Єретики Євтихій і Діоскор були відлучені від Церкви.

Святитель Лев також став захисником своєї вітчизни від натиску варварів. 452 року він силою свого слова утримав від розорення Італії грізного вождя гуннів Аттилу. А 455 року, коли вождь вандалів Гензеріх вторгнувся до Рима, він зумів переконати його не віддавати місто руйнуванню, не палити будівель і не проливати крові.

Святий Лев Великий дожив до глибокої старості. Він заздалегідь знав про свою смерть і приготував себе теплою молитвою та добрими ділами до переходу із цього світу у вічність.

Святитель помер 461 року і був похований у Римі, у Ватиканському соборі. Його літературна і богословська спадщина включає в себе 96 проповідей та 143 послання, із яких найзнаменитішим є послання до святителя Флавіана.

Тропарі, кондаки, молитви та величання