Святитель Іоанн, митрополит Тобольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 10-й день / жовтня на 16-й день — знайдення мощей / травня на 21-й день — Собор Сибірських святих / у неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Галицьких святих (перехідне) / місяця липня на 15-й день — Собор Київських святих / вересня на 20-й день — Собор Брянських святих / жовтня на 27-й день — Собор святих Київської духовної академії

Святитель Іоанн, митрополит Тобольський, у миру Іоанн Максимович, народився 1651 року в місті Ніжині. Його батько Максим Васильович і мати Єфросинії мали семеро синів, із яких Іоанн був старшим.

Після закінчення Києво-Могилянської колегії (пізніше перетвореної на Київську духовну академію) майбутній святитель був залишений при ній учителем латинської мови. Тоді ж, 1680 року, він прийняв у Києво-Печерській обителі чернецтво і заглибився в подвиг внутрішнього ділання.

За спільної згоди братства молодому ченцеві доручили відповідальний послух проповідника. Відтоді й розкриваються його винятковий талант красномовства і благодатні дари.

Він надавав особливого значення внутрішньому релігійному самопізнанню. Одразу визначилася і головна тема його життя: «Як людина повинна свою волю узгоджувати з волею Божою?» Її він розвивав і в проповідях, і в своєму подальшому місіонерському служінні. Відповіддю на неї стала праця, видана наприкінці його довгого подвижницького життя, під назвою «Іліотропіон (“Соняшник”), або Узгодження людської волі з Божественною волею». Із численних творінь святих отців Православної Церкви воно найповніше відповідає на це велике питання християнської сотеріології.

1685 року отця Іоанна відправили з посольством до Москви. Там патріарх Іоаким (1674–1690) призначив його намісником Брянського Свенського монастиря, підпорядкованого тоді Києво-Печерській Лаврі.

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, 1695 року, незадовго до своєї смерті († 1696, пам’ять 5 лютого), призначив ієромонаха Іоанна архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря і намітив його своїм наступником на кафедрі. Після преставлення владики Феодосія святитель Іоанн шанував його пам’ять і вірив у силу його молитовного заступництва перед Господом.

По своїй вірі він отримав благодатне зцілення від важкої хвороби завдяки молитвам святителя Феодосія. У самий розпал хвороби йому з’явився святитель і сказав: «Служи завтра — і будеш здоровий». Наступного дня святитель Іоанн, цілком здоровий, на подив усіх відслужив Божественну літургію. Чудо його зцілення послужило початком шанування святителя Феодосія як благодатного угодника Божого.

10 січня 1697 року патріарх Московський і всієї Русі Адріан (1690–1700) із собором єпископів висвятив архімандрита Іоанна на єпископа Чернігівського.

Приступивши до управління єпархією, єпископ Іоанн створив при Чернігівській архієрейській кафедрі колегіум, подібний до Київської академії. На думку святителя, він мав прикрасити «чернігівські Афіни», школу освіченого благочестя.

Зважаючи на високий рівень богословської освіти та виховання, школа святителя Іоанна здобула широку популярність. По суті, це була перша семінарія, за зразком якої стали відкриватися духовні семінарії в інших єпархіях. Тоді ж святитель відкрив друкарню, де він і його наступники видали багато творів духовно-морального змісту.

Життя святителя Іоанна світилося високими чеснотами, особливо смиренням. Це відобразилося і в його творах, таких як «Повчальне дзеркало», «Алфавіт, римами складений», «Богородице Діво», «Тлумачення на 50-й псалом», «Тлумачення на “Отче наш” та “Вісім блаженств євангельських”», «Царський шлях Хреста», «Богомислення на користь правовірним», «Синаксар про перемогу під Полтавою»,  рукопис «Подорожній» і «Духовні думки».

У Чернігові 1714 року святитель уперше видав і свою головну працю, написану латинською мовою. З його ім’ям пов’язаний також «Латино-греко-російський лексикон».

Відомий зв’язок святителя Іоанна зі Святою Горою Афон. Він брав особливо жваву участь у долі руських насельників Святої Гори, надаючи їм істотну матеріальну допомогу в ті важкі роки. Збереглася його архієрейська грамота в Руському Пантелеймонівському монастирі, яка свідчить про його ставлення до святогорців.

14 серпня 1711 року святитель Іоанн після возведення в сан митрополита прибув на кафедру Тобольську і всього Сибіру. Святитель невпинно дбав про просвітлення своєї єпархії. Там він продовжив справу, розпочату в Чернігові: удосконалив школу, відкриту його попередником, знаменитим місіонером митрополитом Філофеєм (Лещинським; † 1727). Митрополит Іоанн також продовжив апостольську проповідь серед язичників Сибіру, навернувши до Христа багато тисяч людей.

1714 року святитель Іоанн відправив до Пекіна місію на чолі з архімандритом Іларіоном (Лежайським). У Тобольську ж він знову взявся за видавничу справу, використавши створену ним у Чернігові друкарню.

Про життя святителя в Сибіру літописець каже: «Був тихий, скромний, розсудливий, до бідних співчутливий, милостивий». Часто він допомагав людям. Таємно, а іноді в одязі простого ченця святитель Іоанн приносив до будинків нужденних щедру милостиню зі словами: «Прийміть в ім’я Іісуса Христа». Його будинок у Тобольську завжди був відкритий для всіх, хто потребував допомоги і слова розради.

Навіть у день преставлення, 10 червня 1715 року, святитель Іоанн після Божественної літургії, як і раніше, влаштував у своєму домі трапезу для духовенства й бідняків і сам прислуговував за столом. Потім, попрощавшись зі всіма, святитель пішов у свої покої і під час благовісту до вечірні помер у молитві, стоячи на колінах. Святитель був похований у приділі святителя Іоанна Златоуста Тобольського Успенського-Софійського собору.

Святителя Іоанна здавна шанують в Сибіру. З огляду на численні чудеса і давнє місцеве шанування пам’яті святителя Іоанна, 1916 року Церква встановила загальне святкування в день преставлення святителя до Бога — 10 червня.

Пам’ять про святителя Іоанна дбайливо зберігають сибіряки і всі віруючі люди. Нині він спочиває в Тобольському соборі Покрови Божої Матері. Служба йому була перевидана з благословення патріарха митрополитом Варфоломієм (Городцовим) 1947 року в місті Новосибірську.

Мощі святителя Іоанна були знайдені 29 жовтня 1914 року.