Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 25-й день / січня на 30-й день — Собор Трьох святителів

Майбутній святитель, один із великих отців і вчителів Церкви, народився в селищі Аріанз поблизу міста Назіанза (на території стародавньої Каппадокії) 329 року. Його батьки , святитель Григорій Старший і свята Нонна, також прославлені Церквою.

Саме народження немовляти стало дивом. Мати довго молила Господа про сина і дала обітницю присвятити свого первістка Богу. Згодом святитель Григорій і сам сприйматиме свій життєвий шлях як виконання материнської обітниці.

Будучи сином знатних батьків, юний Григорій мав можливість здобути прекрасну освіту. Спочатку він навчався в рідному Назіанзі, а потім у школах Кесарії Каппадокійської (де і познайомився зі святителем Василієм Великим), Кесарії Палестинської, Александрії, а також в Афінській академії.

Дорогою до академії сталася одна знакова подія. У морі піднявся небачений шторм. Мандрівника, який стійко переносив жах стихії, найбільше лякала не смерть: він боявся піти зі світу, не прийнявши Святого Хрещення (у той час Хрещення відкладалося до досягнення зрілого віку). Двадцять днів і ночей тривала буря, і весь цей час майбутній святитель палко молив Господа зберегти йому життя. У момент страшної небезпеки він приніс обітницю цілком присвятити себе Творцю і за своєю обітницею був врятований.

В академії святий Григорій занурився у вивчення християнського вчення, філософії та інших словесних наук (пізніше він сам стане викладачем риторики). Тут же він знову зустрівся зі святителем Василієм Великим, і знайомство двох святих переросло в міцний духовний союз.

358 року майбутній святитель повернувся із Афін на батьківщину і прийняв Хрещення. Всією душею прагнучи до усамітнення, він, тим не менш, на прохання батька взяв на себе управління маєтком, хоча на деякий час усе ж віддалився в Понтійську пустелю, де подвизався тоді святий Василій Великий. Духовні брати вели аскетичне життя, займалися складанням духовних текстів. Так, святитель Григорій Богослов допомагав святому Василію укладати аскетичні правила, які надалі відіграють значну роль в історії чернецтва Сходу.

Із пустелі святий Григорій повернувся до Назіанза, де батько поклав на нього нове служіння.

Усе життя святитель Григорій Назіанзин прагнув до усамітнення, але зовнішні обставини й обов’язки постійно повертали його у світ. Батько, який потребував помічника, висвятив сина на священника. “Страшною бурею” назвав небажану хіротонію майбутній святитель. Він знову поїхав до святого Василія Великого за духовною підтримкою. Брат у Христі укріпив дух святителя Григорія, і той повернувся до Назіанза.

Усі свої сили святий Григорій спрямував на захист християнства і догматів I Вселенського Собору від аріанської єресі. Згубне вчення, що відкидало Святу Трійцю, пустило глибоке коріння. Окрім того, час його служіння припав на царювання імператора Юліана Відступника, який вирішив повернути язичництву статус державної релігії. Дії імператора святитель Григорій різко викрив у двох своїх творах.

Не раз святому Григорію довелося відчути розчарування в близьких людях. І, звичайно, найбільшою драмою для нього став розрив зі святителем Василієм Великим.

364 року до влади прийшов імператор Валент, прихильник аріан. У зв’язку з цим єпископ Євсевій попросив святого Василія Великого приїхати до Кесарії і керувати єпархією. Коли Євсевій помер, святитель Василій став митрополитом Каппадокійським і продовжив боротьбу з аріанською єрессю. Після відкритого зіткнення зі святителем Василієм Великим імператор Валент поділив Каппадокію на дві частини. Самовладним митрополитом на відокремленій території став аріанський єпископ Анфим. Але Василій Великий не опустив рук і висував на ключові єпископські кафедри своїх надійних соратників, зокрема й Григорія Богослова.

Дорогою до визначеного йому міста святий Григорій зустрів опір: аріанські воїни перегородили йому шлях. Тоді святитель сприйняв своє призначення як політичну інтригу в боротьбі за владу. Розчарування й образа не дали йому побачити за діями Василія Великого бажання захистити християнство на цих землях, залишаючи їх під своїм впливом. Святитель Григорій повернув назад і віддалився в пустелю. Лише після смерті святого Василія йому стануть зрозумілі причини вчинку свого друга.

Після смерті імператора Валента 379 року нікейці запросили святителя Григорія до столиці імперії — Константинополя. На винищення аріанської єресі Григорій Богослов спрямував усю силу свого слова.

Спершу святитель звершував богослужіння в домовому храмі. Бачачи, як швидко зростає його паства, аріани наважили на відкритий напад. У Велику Суботу вони увірвалися до церкви і закидали вірян камінням. Один із єпископів помер на місці, святитель Григорій був поранений. Але богонатхненне слово святого пастиря продовжувало збирати й об’єднувати християн.

І ось нова зрада. Філософ Максим, якого святий Григорій вважав близьким другом, спробував шляхом інтриг змістити святителя зі столичного престолу. Максима таємно висвятили на єпископа, але вже вранці розгніваний народ вигнав самозванця із Константинополя.

Після таких важких подій святитель Григорій вирішив залишити Константинопольську кафедру і піти на спокій. Але люблячий і відданий народ не відпустив свого пастиря. Він залишився, однак, як виявлилося, зовсім ненадовго.

381 року імператор Феодосій Великий скликав новий Вселенський Собор. Головою було обрано святителя Григорія. За підсумками тривалих обговорень його висунули на столичний патріарший престол. Однак багато ієрархів виступили проти. Бажаючи уникнути розколу і примирити отців Церкви, святитель попросив дозволу піти на спочинок і запропонував обрати нового патріарха. Імператор Феодосій разом з Собором прийняли відставку святителя, і він повернувся на батьківщину до Назіанза.

Останні роки. Спадщина

Після призначення до Назіанза нового єпископа святитель Григорій віддалився в родинний маєток у тихому Аріанзі. Те, до чого він прагнув усе життя, — сувора аскеза, усамітнення і молитва — нарешті було йому дано.

Складно переоцінити спадщину Григорія Богослова. Численні слова, листи, теологічні й історичні вірші, проповіді, послання, трактати складають багатющу духовну скарбницю. Господь наділив Свого обранця незвичайним даром слова, і за допомогою цього дару Григорій Богослов ревно захищав й утверджував істинну православну віру.

389 року святитель Григорій помер у віці шістдесяти років. Тіло святого Григорія знайшло спочинок у рідному Назіанзі. У середині Х століття його мощі було перенесено до константинопольського собору Святих апостолів. Пізніше їх було перенесено до Рима.

Тропарі, кондаки, молитви та величання