...

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 5-й день / вересня на 9-й день — знайдення і перенесення мощей

Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII століття на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких. Родичами святого Феодосія були Іоанн Углицький, київський протопоп, який підписався 25 липня 1687 року під актом обрання Івана Мазепи гетьманом на Коломацькій раді, та Іоанникій Углицький, ієромонах Видубицького монастиря у Києві, і його племінник Василь Полонецький. У Коломацькому акті є підпис і самого святого Феодосія, який був тоді ігуменом Єлецького Успенського монастиря в Чернігові та намісником преосвященного Лазаря (Барановича).

18 лютого 1696 року св. Феодосій (Углицький) упокоївся в Бозі. Його було поховано у Свято-Преображенському соборі міста Чернігова. Невдовзі після смерті святителя Феодосія від його мощей стали відбуватися дива. Зокрема, одного разу спадкоємець святителя на кафедрі, архієпископ Іоанн (Максимович), тяжко захворів, але дивовидно одужав внаслідок дії святих мощей. Потім святий Феодосій являвся йому уві сні, закликаючи ревно молитися, сповідуватися, причащатися, виконувати устави Святої Церкви тощо. На знак подяки св. Іоанн склав похвалу св. Феодосію, тропар і кондак.

Святі мощі у XVIII–XIX ст. у різний час двічі перекладали до нового гробу, причому рештки старого гробу розбирали по шматочку віряни. Після того як у 1824 році чернігівський купець Горбунов, колишній старообрядець, зцілився після молитви до св. Феодосія (Углицького), він замовив новий гроб для мощей (цього разу дубовий, але обкладений мідними посрібленими дошками, а зверху позолочений), і мощі були перекладені до нього.

Коли мощі виявилися нетлінними, то присутні при цьому представники старообрядців з Дону та Кубані, які заперечували благодатність Православної Церкви після реформ Патріарха Никона, визнали свою помилку і повернулися в лоно православ’я.

Біля цього гробу вже не припинялися дивовижні зцілення, і зрештою Синод вжив заходів щодо офіційної канонізації святителя. Було під присягою засвідчено сорок дев’ять чудесних зцілень останніх років. 9 вересня 1896 pоку, за двісті років після смерті святителя Феодосія, було відкрито його гроб, і мощі знову були знайдені нетлінними.

Ця подія завершила процес канонізації святителя Феодосія Чернігівського. Мощі були перекладені у новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові. На певний час мощі тоді були відкриті. Свідками їхньої нетлінності стали понад сто п’ятдесят тисяч вірних православних, і відбулися дивовижні зцілення.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Феодосию, архиепископу Черниговскому, глас 4

Преудобре́н во архиере́ех, святи́телю Феодо́сие,/ был еси́ свети́ло своему́ ста́ду,/ та́же преста́вился еси́ в ве́чныя оби́тели,/ умоли́ у Престо́ла Царя́ Сла́вы изба́витися нам от находя́щих на ны зол,// и спасти́ся душа́м на́шим, свя́те, моли́твами твои́ми.

Кондак святителю Феодосию, архиепископу Черниговскому, глас 4

Па́стырей Нача́льнику Христу́ труди́лся еси́,/ святи́телю Феодо́сие,/ на па́жити духо́вней слове́сныя твоя́ о́вцы пита́я,/ и целе́бен дар от Христа́ Спа́са прия́л еси́,/ во е́же не́мощи душе́вныя и теле́сныя цели́ти всех,/ с ве́рою к тебе приходя́щих./ Те́мже и ны́не, свя́те, моли́ся,/всем и́мя твое́ призыва́ющим,/ от наве́тов вра́жиих спасти́ся// и поми́ловатися душа́м на́шим.

Молитва святителю Феодосию, архиепископу Черниговскому

О свяще́нная главо́, кре́пкий наш моли́твенниче и засту́пниче, святи́телю Феодо́сие, услы́ши нас, с ве́рою призыва́ющих тя и усе́рдно припа́дающих к ико́не твое́й. Помина́й нас у Престо́ла Вседержи́телева и не преста́й моли́тися за ны. Ве́мы, я́ко грехи́ на́ши разлуча́ют нас ме́жду на́ми и тобо́ю, и недосто́йни есмы́ толи́каго отца́ и хода́тая. Но ты, быв подража́тель человеколю́бия Бо́жия, не преста́ни вопия́ о нас ко Го́споду, испроси́ предста́тельством твои́м у Всеми́лостивейшаго Бо́га на́шего мир Це́ркви Его́, на земли́ вои́нствующей, па́стырем ея́ си́лу ре́вностно подвиза́тися о спасе́нии люде́й. Умоли́ Небе́снаго Отца́ всем нам пода́ти дар, коему́ждо благопотре́бен, ве́ру и́стинную, наде́жду тве́рдую и любо́вь неоскудева́ющую, градо́в на́ших утвержде́ние, ми́ра умире́ние, от гла́да и па́губы избавле́ние, от наше́ствия иноплеме́нников сохране́ние, ю́ным и младе́нцем благо́е в ве́ре возраста́ние, ста́рым и немощны́м утеше́ние и подкрепле́ние, боля́щим исцеле́ние, си́ротам и вдови́цам ми́лость и заступле́ние, заблу́ждшим исправле́ние, бе́дствующим благовре́менную по́мощь. Не посрами́ нас в упова́нии на́шем, споспеше́ствуй, я́ко оте́ц чадолюби́вый, и нам понести́ и́го Христо́во во благоду́шии и терпе́нии, и всех упра́ви в ми́ре и покая́нии непосты́дно сконча́ти живо́т свой и Ца́рствия Бо́жия насле́дником бы́ти, иде́же ты ны́не водворя́ешися со А́нгелы и все́ми святы́ми, прославля́я Бо́га, в Тро́ице сла́вимаго, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха. Ами́нь.

Величание святителю Феодосию, архиепископу Черниговскому

Велича́ем тя,/ святи́телю о́тче Феодо́сие,/ и чтим святу́ю па́мять твою́,/ ты бо мо́лиши о нас// Христа́ Бо́га на́шего.

Тропaрь, глaсъ д7:

Преудобрeнъ во ґрхіерeехъ, с™и1телю fеод0сіе, бhлъ є3си2 свэти1ло своемY стaду, тaже престaвилсz є3си2 въ вBчныz nби1тєли. ўмоли2 ў пrт0ла цRS слaвы, и3збaвитисz нaмъ t находsщихъ на ны2 ѕHлъ и3 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ, с™е, мlтвами твои1ми.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Пaстырей начaльнику хrтY труди1лсz є3си2, с™и1телю fеод0сіе, на пaжити дух0внэй словє1сныz тво‰ џвцы питaz, и3 цэлeбенъ дaръ t хrтA сп7са пріsлъ є3си2, во є4же нeмwщи душє1вныz и3 тэлє1сныz цэли1ти всёхъ, съ вёрою къ тебЁ приходsщихъ. тёмже и3 нhнэ, с™е, моли1сz, всBмъ и4мz твоE призывaющымъ t навётwвъ врaжіихъ сп7сти1сz, и3 поми1ловатисz душaмъ нaшымъ.

Ще в розробці