Святитель Арсеній Елассонський, архієпископ Суздальський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 4-й день / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Галицьких святих (перехідне)

Святитель Арсеній, в миру Апостоліс, народився 1550 року у Фессалії, що в Греції. Його батько Феодор був свяще­нником, а мати Хрисанфа була сестрою Лариського митрополи­та Неофіта та племінницею святого Віссаріона Ларисько­го.

Після смерті батька і чернечого постригу матері юного Апостоліса опікав його старший брат, єпископ Стагонський Іоасаф. Юнак одержав чудову освіту і згодом прийняв чернецтво з ім’ям Арсеній. Через кілька днів після постригу Арсеній був висвя­чений на ієродиякона митрополитом Лариським Єремією, майбутнім патріархом Константинопольським.

Після смерті брата Іоасафа Арсеній жив у монастирі Дісіку, де 1579 року став ієромонахом. У 1584 році Арсеній став архієпископом Елассони і Дімоніка. Сучасники відзначали внутрішню шляхетність та висо­кі моральні риси святителя Арсенія. Серед свого оточення святитель вирізнявся розумом та освіченістю, літератур­ними здібностями. Саме тому, з благословення патріарха Феоліпта II, святитель Арсеній очолив посольство, яке ви­рушило в 1586 році із Греції до Москви.

Побожний цар Феодор Іоаннович прийняв святите­ля Арсенія та його супутників вельми ласкаво. Святитель вручив цареві патріарші листи та дарунки. Через місяць Феодор Іоаннович відпустив послів назад до Константи­нополя, відправляючи з ними щедру милостиню для пат­ріарха.

На зворотному шляху посольство зробило зупинку у Львові. Тут, при міському храмі Успіння Пресвятої Богоро­диці, здавна існувало православне братство, утворене для того, щоб оберігати православних від латинського впли­ву. Ініціатори створення братства усвідомлювали, що осві­та є найкращою зброєю для захисту своєї віри. Тому шкільна справа була під особливою опікою братчиків.

Члени братства і місцевий православний єпископ Гедеон (Балабан) наполегливо просили святителя Арсенія залишитися у Львові і очолити братську школу. Зворуше­ний їхнім невідступним благанням, святитель погодився і, відіславши царську милостиню та подарунки до Констан­тинополя, взявся до нового послуху.

За час свого перебу­вання у Львові (1586–1588 рр.) святитель Арсеній склав для братської школи, першим ректором якої він був, навчальну програму «Порядок шкільний». Ця програма свя­тителя Арсенія була створена в традиціях грецької школи і стала одним із найдавніших шкільних уставів Європи.

В основі «Порядку шкільного» була ідея рівності учнів. В ньому наголошувалося, що «багаті над убогими в школі нічим не можуть бути вищими, окрім як наукою».  Також було зазначено, що до обіду вчитель повинен навчати учнів не тільки читання та письма, а також і граматики, риторики, діалектики, музи­ки, Святого Євангелія та книг Апостольських. Зі всіх цих предметів належало видавати учням записки, тобто рукописні навчальні посібники.

Після обіду відбувалося навчання пасхалії, арифметики і церковного співу. Крім того, по суботах після вечірні вчитель мав вести бесіди з дітьми, виховуючи у них побожність та поясню­ючи їм християнські обов’язки у стосунках з батьками та ближніми, а в святкові й недільні дні мав розкривати зміст свят і євангельських та апостольських читань, що припа­дають для читання в храмах на ці дні.

Досить серйозні ви­моги ставилися до вчителя. Він мусив бути «благочестивий, розумний, не п’яниця, не блудник…»

«Порядок шкільний» святителя Арсенія став взірцем для уставів інших брат­ських шкіл в Україні, Білорусі та Литві, а очолювана ним школа відіграла важливу роль у житті православної грома­ди Львова.

Святитель Арсеній два роки викладав грецьку та цер­ковно-слов’янську мови у Львівській братській школі і склав для неї двомовну граматику під назвою «Адельфо-тес», або «Грамматика доброглаголиваго еллинословенскаго языка». Граматика святителя Арсенія послужила згодом зразком для створення широко відомої на Русі граматики Лаврентія Зизанія і Мелетія Смотрицького.

Наприкінці 1587 року патріарх Константинопольський Єр. 2 надіслав Львівському братству особливу грамоту, в котрій благословив як саме братство, так і його школи. Це було схваленням діяльності святителя Арсенія з боку Вселенського патріарха.

1588 року святитель Арсеній вдруге прибув до Московського царства з посольством Константинопольського патріарха Єремії II. Він брав участь у переговорах з московським урядом щодо встановлення патріаршества, а потім у виборах та рукопокладенні першого Патріарха всієї Русі святителя Іова. Під час прощального прийому грецьких послів у царя Феодора Іоанновича він отримав дозвіл за­лишитися у Москві.

Усе подальше життя святителя Арсенія було пов’язано з Московським царством, де він виконував функції представника східних православних патріархів. Чужинець за походженням і вихованням, він зумів набути на своїй другій батьківщині міцне становище, заслужити повагу всіх, з ким йому дово­дилося спілкуватися. Наприкінці 1596-го – на початку 1597 років він стає архієпископом кремлівського Архангельсь­кого собору, активно бере участь у церковному житті Мос­ковської держави.

Святитель Арсеній прославився своєю добродійністю. На власні кошти він будує та прикрашає хра­ми, робить численні вклади в руські та грецькі монастирі.

Живучи в Московському Кремлі, поблизу царського палацу, всі роки Смути, яка тривала з 1604-го до 1613 року, він був свідком зміни урядів, народних бунтів, безчинств та пограбувань іноземними завойовниками, бачив страшні пожежі і смерть близьких людей. Рятуючи від неминучого осквернення польськи­ми загарбниками чудотворну Володимирську ікону Бо­жої Матері, святитель Арсеній заховав її у надійному міс­ці. Сам святитель зазнав найтяжчих випробувань: голоду, скрути, хвороб.

Під час недуги уві сні він побачив преподобного Сер­гія Радонезького, який сказав, що лиха вже скоро ми­нуть. Немов на підтвердження істинності пророцтва, святитель отримав зцілення від хвороби. А незабаром Москва була звільнена від поляків військом князя Димитрія Пожарського та міщанина Кузьми Мініна. На чолі духовенства святитель Арсеній зустрічав їхні війська біля Спаських воріт Кремля з Володимирською іконою Божої Матері.

1613 року в Москві відбулося обрання та він­чання на царство Михаїла Феодоровича Романова. В уро­чистостях брав участь і святитель Арсеній Елассонський.

Останні роки життя святителя Арсенія пов’язані з Суздалем, де він обіймав кафедру архієпископа. Ставши у 1616 році архієпископом Суздальським і Таруським, він продовжував жити в Москві і переїхав до Суздаля лише через декілька років. Тут святитель також користувався загальною шаною та любов’ю. Не раз він клопотав перед царем і патріархом про виділення коштів на відновлення церков, розорених під час Смути, робив щедрі пожертви на монастирі. Незадовго до своєї смерті за наказом патріарха Філарета він брав участь у дослідженні чудес від Казансь­кої ікони Божої Матері.

Святитель Арсеній помер 29 квітня 1625 року і був похований у Суздальському соборі Різдва Пресвятої Бо­городиці. Одразу після смерті святитель прославився як чудотворець, біля гробу якого відбулося безліч зцілень.

Перше знайдення мощей святителя Арсенія відбулось у 1668 році. Декілька століть потому, у 1982 році, святителя було прославлено як місцешанованого святого в Соборі Володимирських святих.

Вдруге мощі святого були знайдені 23 серпня 2005 року.

Джерело.